Статус кандидата принципово відрізняється від чинного формату відносин Україна — ЄС. Згідно з Угодою про асоціацію, наша держава на сьогодні є учасником Європейської політики сусідства, котра не передбачала членство як кінцеву мету партнерства. Натомість позитивне рішення на саміті 23 — 24 червня означає залучення України до політики розширення ЄС і реальні шанси на повноцінне членство.
“Для України статус кандидата на членство в ЄС дуже важливий з багатьох причин, — вважає Маріанна Фахурдінова, експертка аналітичного центру “Нова Європа”. — З практичної точки зору, він стане важливим інструментом для відбудови України після війни та імплементації реформ, спрямованих на покращення життя громадян. Згідно з пропозицією Європейської комісії, після отримання статусу кандидата Україна зобов’язується запровадити сім реформ (здебільшого судові та антикорупційні) для того, щоб просунутись до наступного кроку інтеграції до ЄС — відкриття переговорів. Статус кандидата також дасть Україні доступ до певних фінансових інструментів ЄС і допоможе привабити європейських інвесторів після закінчення війни. Їх залученість у відбудову України допоможе запровадити найкращі європейські бізнес-практики.
Надання Україні статусу кандидата також є потужним сигналом підтримки для українців, які щодня боронять країну, кожен на своєму фронті. Водночас не тільки Україна, але й росія відчує, що 27 держав — членів ЄС підтримують Україну в боротьбі проти російської агресії, підтримують європейський вибір нашої країни”.
— Яка процедура прийняття до Євросоюзу?
— Після отримання цього статусу країна-кандидат потроху починає готуватись до відкриття переговорів. Відкриття переговорів — це окреме політичне рішення, з яким повинні погодитись усі країни-члени. Процес переговорів — це час на запровадження найкращих європейських стандартів та практик у 35 різних сферах, спрямованих, передусім, на добробут громадян.
Після запровадження законодавства ЄС та імплементації відповідних реформ країна-кандидат та ЄС підписують договір про вступ цієї країни до Союзу. Після ратифікації він набуває чинності з моменту, визначеного у договорі. Тоді країна офіційно стає членом ЄС.
— Переговори проводяться у декілька етапів, — каже Олександр Калініченко, юрист-міжнародник, керівник проекту “Нотатки Атлантиста”. — Граничні терміни переходу з етапу на етап не визначені. Наприклад, Північна Македонія (кандидат з 2005-го) та Албанія (кандидат з 2014 року) досі не можуть розпочати перемовини в рамках другого етапу.
Теми переговорів поділені на шість кластерів: основи; внутрішній ринок; конкуренція та інклюзивне зростання; зелений порядок денний та сталий зв’язок; ресурси, сільське господарство та згуртованість; зовнішні відносини.
— Щойно ми отримуємо кандидатство, маємо готувати наші стратегії реформ, — пояснює Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма”. — Нам нададуть фінансування на впровадження реформ, а потім відслідковуватимуть їхню результативність і тенденції у політичному, соціальному, економічному житті держави. Якщо ми витримаємо екзамен кандидатства і Європа почне з нами переговори, в нас вливатимуть кошти, кваліфікованих спеціалістів, політичний капітал, аби ми підійшли до членства максимально наближені до стандартів. Хоча насправді жодна країна не вступала в ЄС, на 100% відповідаючи всім стандартам.
— Чи можуть Україну позбавити статусу кандидата до ЄС?
О. Калініченко:
— Так, якщо до кінця року не буде помітного прогресу у виконанні рекомендацій Єврокомісії.
— Коли Україна реально може вступити в ЄС?
М. Фахурдінова:
— Кожен кейс вступу до ЄС унікальний, тому не можна говорити про якісь універсальні часові рамки. Усе залежить від швидкості імплементації реформ та уніфікації законодавства країни-кандидата із законодавством ЄС. Виходячи з досвіду інших країн, увесь процес може зайняти приблизно вісім років. У випадку України цей процес може зайняти менше часу, адже Україна вже на 63% виконала Угоду про асоціацію з ЄС.
Кожен кейс вступу до ЄС унікальний, тому не можна говорити про якісь універсальні часові рамки.
О. Краєв:
— Справді, кожен випадок унікальний і залежить від політичних рішень та потенціалу держави. Наприклад, Північна Македонія ще 17 років тому здобула статус кандидата на вступ до ЄС, та досі не змогла досягнути членства — спочатку через ветування переговорів на вступ до ЄС Грецією, яка була невдоволеною використанням назви країни “Македонія”, а після перейменування держави процес зупинився через блокування перемовин Болгарією, спричинене суперечкою щодо прав болгарської меншини у Північній Македонії.
О. Калініченко:
— Перехід між етапами переговорів може тривати від кількох місяців до кількох років, адже в більшості ситуацій країни мають виконати ряд умов. Найшвидшим вступ був для Швеції та Австрії (приблизно два роки). Остання країна, яка вступила в ЄС — Хорватія — отримала статус кандидата в 2004 році, перемовний процес щодо членства тривав з 2005-го по 2011 рік, а потім ще два роки пішло на підписання угоди про приєднання, національний референдум та ратифікацію угоди.
Польща отримала статус кандидата в 1994 році, перемовний процес щодо членства проходив у 1998 — 2002 роках, ще два роки зайняв етап схвалення звіту Єврокомісії та набуття чинності договором про приєднання країни до ЄС.
— Чи може війна в Україні пришвидшити цей процес?
М. Фахурдінова:
— Вона вже пришвидшила цей процес. Європейські лідери відкрито висловлюються про те, що за звичайних умов Україна ще довго не могла б претендувати на статус кандидата. Агресія росії суттєво пришвидшила цей крок, адже надання статусу кандидата, серед іншого, є важливим політичним жестом з боку ЄС на підтримку України. Що стосується подальших етапів інтеграції, то війна тут радше заважатиме, ніж прискорюватиме рух України. Багато реформ повноцінно можливі лише у мирний час.
О. Калініченко:
— Отримання статусу країни-кандидата через чотири місяці після подання офіційної заявки на вступ до ЄС — це вже безпрецедентна “швидкість” для брюссельської бюрократії, перший такий випадок в історії ЄС. Та все ж таки війна ускладнює процес перемовин і вступу країни-кандидата, адже в час активних бойових дій проводити реформи непросто. Це стосується насамперед законодавства щодо боротьби з відмиванням грошей та антикорупційної інфраструктури. Ці реформи потребують незалежного висвітлення та публічної дискусії, що майже неможливо в умовах воєнного стану. Ми повинні розуміти, що питання розширення ЄС — складний консенсус усіх держав. У цій ситуації нам потрібно розуміти, що протягом перемовин доведеться шукати спільний знаменник і з Будапештом у галузі прав національних меншин, і з Варшавою щодо історичної спадщини, і з прискіпливим Копенгагеном в антикорупційних заходах та протидії відмиванню коштів. Тому, ймовірно, переговори про вступ України до ЄС розпочнуться лише після завершення активної фази вийни.
— Чи приймали вже до ЄС країни, в яких тривали війни?
О. Краєв:
— Велика Британія та Ірландія вступали в ЄС у 1973 році. Між ними відкритого конфлікту не було, але тоді тривало так зване лихоліття — майже 40 років боротьби між католиками й протестантами у Північній Ірландії, під час якого загинуло майже шість тисяч людей і ще 10 тисяч отримали поранення. Тобто йдеться про повноцінний внутрішній конфлікт. Та це зовсім не завадило державі стати членом Європейської економічної співдружності.
О. Калініченко:
— У 2004 році ЄС прийняв Кіпр — державу, уряд якої не повністю контролює свою територію. Республіка Кіпр формально вступила до ЄС у межах своїх міжнародно визнаних кордонів. Проте, як знаємо, з того часу право ЄС не застосовується у самопроголошеній “Турецькій Республіці Північного Кіпру”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чи може рф напасти на Литву
