Початок інтенсивних бойових дій противника, за словами Резнікова, буде приурочений до річниці масштабного вторгнення, а також до Дня захисника Вітчизни, який у Росії відзначають 23 лютого.
“Неподалік Лиману і Вугледару росіяни зосередили по 120 тисяч особового складу, по дві тисячі танків і бронемашин, по 700 гармат. Це їхні два напрямки для наступу, вони хочуть іти по адміністративному кордону. Перша ударна сила буде скерована в напрямку Слов’янська, друга — Покровська”, — розповів ексгенпрокурор України Юрій Луценко.
Тим часом у США вважають, що нового наступу на українські території варто чекати трохи пізніше. Зокрема, координатор Ради нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі заявив, що РФ використає зимовий період для поповнення запасів та переозброєння сил, щоб “відновити наступальні операції навесні”.
Колишній командувач Сухопутних військ Польщі генерал-лейтенант Вальдемар Скшипчак каже, що сигналом про початок нового наступу російських військ стане повітряна операція, зосереджена на ударах по українських угрупованнях і важливих інфраструктурних об’єктах, як-от мости.
За його словами, наразі росіяни хочуть повністю взяти під контроль Донецьку та Луганську області, а потім будуть наступати на одному-двох основних напрямках: “Вони, безперечно, завдадуть ударів по північно-східному напрямку, в районі Сум чи Харкова. Другим напрямком може бути Запоріжжя”.
“Лютий буде важкий. Але, на мою думку, це буде останній масштабний бій, який може дати Путін”, — вважає Юрій Луценко.
І ось у цьому якраз і криється увесь драматизм ситуації. Його найкраще висловив президент Польщі Анджей Дуда в інтерв’ю виданню Le Figaro: “Якщо найближчими тижнями ми не відправимо в Україну військову техніку, Путін може перемогти. Він може перемогти, і ми не знаємо, де він зупиниться”.
Якого ж розвитку подій на фронті варто чекати? З’ясовуємо це у розмові з військовими експертами Петром Черником та Сергієм Грабським, а також директором Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД, військовослужбовцем ЗСУ Сергієм Пархоменком.
— То коли може розпочатися новий великий наступ Росії?
● С. Грабський:
— На мою думку, наступ уже почався. Досить глянути на зведення нашого Генштабу про напрямки наступу ворога, а також про його втрати протягом останнього тижня. Дані свідчать про значну активізацію противника та його намагання відсунути українські позиції. В обороні ворог не зазнав би таких великих втрат.
Так, поки що наступальні дії РФ не є такими, якими можуть стати, — з потужним авіаційним ударом, фронтовою атакою великої кількості танків та піхоти і так далі.
Утім на цей момент українські сили оборони теж не є, м’яко кажучи, спостерігачами, вони також ведуть активні бойові дії, знищуючи наступальний потенціал противника.
● С. Пархоменко:
— Якщо говорити про концентрацію російських військ в Україні — 300 — 350 тисяч, то це навіть більше, ніж у лютому 2022 року.
● П. Черник:
— Нині інтенсивність боїв поступово наближається до найвищої точки. На мій погляд, до 24 лютого буде особливо гаряче, бо росіяни схиблені на датах. Вони можуть вдатися до великого ракетно-бомбового удару й посилення піхотних хвиль. У росіян немає жодних козирів у рукавах, за винятком зброї масового ураження. Питання — де і з якою частотою будуть бити. Можливо, по дорожніх вузлах, мостах чи навіть енергоблоках. Певний ракетний потенціал ворог ще має.
У росіян немає жодних козирів у рукавах, за винятком зброї масового ураження.
— На які напрямки ворог робитиме ставку?
● С. Пархоменко:
— Ключові напрямки — Луганська і Донецька області плюс, ймовірно, східна частина Харківщини. Окупанти, і про це наголошували експерти, просуватимуться у бік Куп’янська, Лиману, Сіверська, Бахмута, Вугледару, Авдіївки, Костянтинівки, Слов’янська, Краматорська і Покровська.
За сприятливих обставин спробують наступати з боку Вовчанська (північна частина Харківщини) назустріч ударній групі, яка рухається у бік Куп’янська. Також можливі наступальні дії з південного напрямку в бік Запоріжжя та Синельникового Дніпропетровської області.
— Які цілі ставить перед собою РФ — захопити Донбас, усю територію до Дніпра чи, можливо, всю Україну? Наскільки досяжні ці цілі?
● С. Грабський:
— Стратегічні цілі РФ залишилися незмінними: повне знищення Української держави та української нації. Росіяни не можуть досягти цих цілей, проводячи одну операцію. Тому перейшли до тактики “відкусування” України частинами — намагаються просунутися на певних напрямках і закріпитися, не допустивши контрнаступу українських сил оборони. Нині можемо говорити, що ворог поставив собі завданням цього етапу “відкусити” цілковито Донецьку і Луганську області, де спостерігаємо найактивніші бойові дії.
Залежно від результату, якого росіяни досягнуть або якого не досягнуть, вони можуть розглядати вже наступні кроки: атаку на Харківську область, можливо, на Дніпропетровську й просування у Запорізькій області.
● П. Черник:
— На нинішній момент не можна ігнорувати класичної тактики росіян — колосальних піхотних хвиль. Бойові дії останніх кількох тижнів на бахмутському напрямку засвідчують, що противник кидає у бій усе нові й нові хвилі людей. Їх доведеться “перемолоти”.
— Чи може лінія фронту розширитися?
● П. Черник:
— Не варто ігнорувати потенційного удару з півночі. Росіяни можуть кинути на цей напрямок величезні людські ресурси. Але важлива річ: на початок вторгнення наш кордон там не був укріплений. На цю хвилину там створена своєрідна українська лінія Маннергейма.
На початок цієї фази війни ми не мали жодної одиниці ствольної артилерії західних зразків. Тепер маємо декілька сотень. Тоді ми не мали жодної сучасної реактивної системи залпового вогню класу HIMARS або М270. Нині ми — друга у світі країна-оператор за кількістю цих машин. І це далеко не повний перелік озброєння, що відтоді до нас надійшло. На що розраховує противник, не маючи повноцінного бронеприкриття і, найголовніше — авіаційного прикриття?
Разом з тим, не ігноруємо божевілля нашого противника. На превеликий жаль, людської маси, яка готова помирати “за Путіна, за родіну, за вєлічіє”, у них дуже багато. І вони можуть відважитися на масований удар.
● С. Пархоменко:
— До наступу з Білорусі я особисто ставлюся скептично, хоча цілком відкидати цей сценарій неправильно. Якщо РФ ліквідує Лукашенка або остаточно залякає його, то можлива підтримка росіян з боку збройних сил Білорусі.
Усе залежить від перебігу подій на Донбасі. Якщо росіяни досягнуть повного успіху — підуть на Київ, якщо часткового — ймовірний наступ на Запоріжжя та/або Харків і Суми. Битва за Донбас — нині ключова.
— Чому саме тепер ворог чинить такий шалений тиск?
● П. Черник:
— Тому що саме на весну Україна отримає величезний бронепакет з понад тисячі одиниць найрізноманітнішої техніки, що істотно підвищить захищеність і вогневу потужність нашої армії. А це вже передумова для контрнаступальних дій.
Росіяни вважають, що через нескінченні людські хвилі можуть домогтися якогось перемир’я, яке їм критично потрібне. Нам дуже й дуже важко, але стратегічно все йде за нашим сценарієм.
— Коли ЗСУ зможуть перейти у контрнаступ?
● П. Черник:
— Передумови для цього складаються. Але нагадаю головне правило війни: війна — це шлях обману, і хто краще приховає свої наміри, матиме кращу динаміку на полі бою.
● С. Пархоменко:
— Оборонні бої триватимуть доти, доки 300-тисячне угруповання РФ не зменшиться на половину. Контрнаступ на певних ділянках фронту почнеться після надходження хоча б 50 відсотків обіцяної західної бронетехніки. Я б обережно назвав такий термін — друга половина березня. Загалом же квітень і травень можуть стати визначальними місяцями.
— З якими здобутками чи втратами можемо підійти до осені?
● С. Грабський:
— Маю сумніви, що ми зможемо до осені повністю визволити Донбас. Ідеально для нас було б вирішити питання наступу на південному фронті. Це реальна перспектива. Якщо ми здобудемо серйозні перемоги на півдні, то зможемо навіть зайти до Криму та звільнити його.
● П. Черник:
— Якщо обставини складуться на нашу користь, переломний момент може настати у проміжку від кінця весни до середини літа. І лише після цього ми можемо обережно говорити про завершення цієї фази війни.
