— Термін “вантаж 200” з’явився у Радянському Союзі, у час Афганської війни, куди СРСР увів свій військовий контингент, — розповідає Михайло Жирохов, військовий історик. — Тіла загиблих радянських військових з Афганістану доправляли літаками в дерев’яних домовинах, в оцинковці. Їх вага становила приблизно 200 кілограмів. Тож так з’явився термін “вантаж 200”, котрий і досі вживають. Згодом поранених почали називати “вантаж 300”.
— А чому саме так?
— Термін “300” не має жодного стосунку до ваги, — каже Олег Жданов, військовий експерт. — У Радянському Союзі, коли солдата поранили, командир підрозділу заповнював “бланк №300”. Звідси й з’явився термін “300”. Існують й інші терміни. Так “вантаж 400” — контужені чи полонені, “вантаж 500” — медикаменти, “вантаж 600” — великогабаритний вантаж, “вантаж 700” — гроші та коштовності.
● М. Жирохов:
— А от “вантаж 100” — це боєприпаси, а “вантаж 800” — найсерйозніша та найнебезпечніша категорія перевезень. А саме особливі види зброї — хімічна, будь-які види отруйної зброї чи зброї масового ураження. Щоб відійти від цього радянського сленгу, Генштаб ініціює зміни. Наприклад, про загиблих воїнів говоритимуть не “вантаж 200”, а “На щиті”.
— Який сенс у такій зміні?
● О. Жданов:
— Цей термін має тисячолітню історію. Ще в Стародавній Греції зі щитом воїн приходив з війни. На щиті приносили пораненого чи вбитого. Наші полеглі оборонці — це гордість України, а не якийсь “вантаж 200”. Вважаю, це дуже правильна ініціатива.
