Скоріше за все, експорт обмежать країнами, які раніше допомагали Україні в рамках формату “Рамштайн”, заявив Володимир Зеленський. Та чи доцільно продавати зброю за кордон, якщо її бракує на фронті? Про це дискутують співзасновник та виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло, заступник голови Національної асоціації оборонної промисловості України (NAUDI) Сергій Висоцький, керівник аналітичного напряму мережі захисту національних інтересів “АНТС” Ілля Несходовський та військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.
— Панове, чому президент та міністр оборони заговорили про експорт українського озброєння? I чи варто його продавати за кордон? Адже в Україні триває війна.
● Д. Жмайло:
— Потенціал нашого ВПК, за різними оцінками, становить приблизно 30 мільярдів доларів на рік. На початок 2024-го виробничі потужності були завантажені лише на третину. На сьогодні на українському ринку працює близько 500 державних та приватних компаній, що займаються виробництвом озброєння, приблизно 300 тисяч осіб задіяно в цьому процесі. Однак 38% виробників зброї заявили, що простоюють через недофінансування. Виробники зброї вже давно лобіюють питання експорту, щоб мати більше можливостей та інструментів для виробництва.
● С. Висоцький:
— Міністерство стратегічних галузей промисловості підрахувало, що наш ВПК може виготовляти продукції для потреб Сил оборони на 20 мільярдів доларів на рік. Наразі український бюджет на закупівлю озброєння, військової техніки та боєприпасів становить шість мільярдів доларів. Що стосується завантаженості ВПК, то загалом по галузі вона становить від 20 до 70%. Жодне підприємство не завантажене на 100%. Особливо це характерно для виробників дронів, деякі підприємства завантажені лише на 25%, але можуть розширити виробництво в чотири-п’ять разів навіть на існуючих потужностях.
● І. Несходовський:
— Заборона на експорт може бути знята, якщо виконати декілька умов. Передусім це пріоритетність закупівлі зброї від Міноборони України, експорт лише надлишкового озброєння. Також має бути жорсткий контроль з метою уникнення продажу зброї у ті країни, які підтримують військову агресію. У жодному разі не можна дозволяти експорт, скажімо, вітчизняного ракетного озброєння.
● О. Коваленко:
— Зброї ніколи не буває багато. Президент нещодавно говорив, що ми не можемо укомплектувати зброєю 14 нових бригад. То чому тоді говоримо про експорт? Неукомплектовані й діючі бойові бригади. А це безпосередньо позначається на ситуації на передовій. Коли наприкінці 2023-го й на початку 2024- го нам не вистачало снарядів, росіяни перейшли в наступ й досі не зупиняються. Ми втрачаємо і людей, і території.
— Що дасть підприємствам дозвіл на експорт зброї?
● С. Висоцький:
— До Національної асоціації оборонної промисловості України входить понад 70 приватних підприємств. Тепер стоїть питання збереження існуючих виробничих потужностей. А для цього потрібен додатковий ринок збуту, котрий дозволить збільшити надходження. Він може бути як усередині країни, так і за її межами. Мова йде навіть не про додаткові прибутки компаній, а про можливість зберегти колективи.
— Куди варто дозволити експорт нашого озброєння?
● Д. Жмайло:
— Лише в ті країни групи “Рамштайн”, які безпосередньо надавали нам зброю. Про це говорив і президент України. Це зумовлено тим, щоб РФ не змогла отримати доступ до наших технологій.
● С. Висоцький:
— Західні партнери цікавляться нашим озброєнням. Зокрема, США розглядають можливість закупівлі українських дронів. Мова йде не лише про БпЛА для військових цілей, а й про безпілотники, наприклад, для контролю за кордоном. Перевага нашого озброєння у тому, що воно перевірене війною, а також дешевше, ніж західні аналоги.
— Якщо експорт буде дозволено, чи не відмовляться тоді західні партнери від надання нам допомоги? I чи не може опинитися українська зброя у ворога?
● С. Висоцький:
— У наших партнерів немає застереження щодо експорту українського озброєння. Що стосується потрапляння української зброї до рук ворога, то вона й так потрапляє до росіян чи не щодня як трофейна техніка. Адже це війна. Вони її вивчають і модифікують свої зразки озброєння, щоб нам протидіяти. Водночас і ми оновлюємо та модифікуємо власну зброю. Для того, щоб зброя системно не постачалася у РФ, в Україні є чотирирівневий контроль, до якого долучені всі відомства, розвідка. Відбувається аналіз кожного контракту.
● Д. Жмайло:
— Оборонна промисловість наших партнерів не витримує нинішніх темпів бойових дій. Наприклад, Німеччина наступного року не надаватиме нам зброю зі складів Бундесверу, оскільки його запаси вичерпані. Натомість Берлін законтрактував виробництво зброї для України. Захід зацікавлений у тому, щоб ми самі виробляли озброєння, а експорт цьому лише сприятиме.
— Чи можливо розвивати український ВПК, скажімо, виробляючи озброєння коштом наших партнерів?
● С. Висоцький:
— Це може бути одним із варіантів розумного використання донорських коштів. Але наразі, крім Данії (яка придбала у нашого ВПК САУ “Богдана” для ЗСУ), на практиці ніхто не приєднався до такої моделі.
● Д. Жмайло:
— Зауважу, що й Литва інвестує 10 мільйонів євро у виробництво нашої далекобійної зброї “Паляниця”. Тобто якщо якась країна не має зброї, щоб надати її нам, то вона може замовити її в українського виробника.
