“У 1630 році до монастирської церкви прийшов чоловік на ім’я Федір Орлович. Він був у турецькому полоні. І чудом врятувався, постійно промовляючи молитви до унівської святині. Після втечі з полону чоловік прийшов до Унева подякувати Божій Матері”. Це розповідь ієромонаха Макарія Дутки про одне з перших задокументованих чуд, які сталися в Унівській лаврі. Відтоді й дотепер, крізь століття, монастир не втрачає своєї слави. Тут знаходять спокій, мудрість, духовні та фізичні сили.
ІСТОРІЯ
Дата заснування Унівської обителі невідома. Однак в архівних документах згадується, що монастир iснував уже на початку XIV століття. “Втім монахи на унівських землях були ще задовго до цього, — розповідає ієромонах Макарiй Дутка, настоятель Святоуспенської Унівської лаври. — Біля монастиря, на Чернечій горі, археологи віднайшли келії-землянки, датовані ХI столiттям”. У 1549 році дерев’яні будівлі монастиря спалили татари. Тоді ченці збудували муровану оборонну церкву, а довкола — чотири наріжні вежі та мури. “Історики кажуть, що не пізніше ніж у 1570 році, монастир вже мав такий вигляд, як тепер”, — зазначає ієромонах. Статус лаври монастирю надав митрополит Андрей Шептицький.”Лаврою називають великі обителі, де багато ченців, є власні святині, кілька церков і каплиць”, — розповідає ієромонах Макарiй Дутка.
У 1947-му монастир спорожнів. Ікони, книги, документи — радянська влада все забрала. “У 1947 — 1950 роках тут облаштували в’язницю для греко-католицького духовенства, яке не перейшло в російське православ’я. Лише 1991 року монахи повернулися до Унева”, — каже Макарій Дутка.
Згідно з уставом, усіх монахів-студитів хоронять в Уневі на Чернечій горі.
Святоуспенська Унівська Лавра з висоти (5 фото зі сторінки монастиря у facebook).
ГОЛОВНА СВЯТИНЯ
Це — Унівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці. Вона перебувала у монастирі з XVII століття. Завдяки численним випадкам зцілення образ визнано чудотворним, з дозволу Папи архимандрит Атанасій Шептицький його коронував.
У першій половині XIX століття ікона Богородиці була дуже пошкоджена. Тож виготовили копію образа, помістили на оригіналі, зверху оздобивши шатами. “У такому вигляді ікона зберігалася до радянських часів, коли влада закрила монастир, — каже ієромонах Макарій. — Рятуючи образ, мешканці Унева загорнули його в мішковину та замурували в одній із хат. Уже в 1990-х образ повернули, але зі значними пошкодженнями. Тому в 1992-му ієромонах Ювеналій Мокрицький намалював копію чудотворної ікони. Нині її оздоблюють шати XVIII століття, які збереглися”.
Отець Макарій каже, що 15 років збирав свідчення про зцілення людей, які моляться до Унівської Богородиці. “Зокрема, Марiя Якимів розповiдала, що, навчаючись у профтехучилищі, втратила слух у лiвому вусi. Лікування не допомагало, — каже ієромонах Макарій. — Мама дівчини запропонувала їй пiти до унiвської святинi. Завдяки вірі та молитві дівчина стала чути.
Головна святиня монастиря — Унівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці.
Отець Микола Слiпець теж залишив свідчення про диво. Його дуже боліли ноги. Навіть служив лiтургiю сидячи. А потім кілька разів поїхав до Унева і служив молебень до Божої Матерi за оздоровлення. Упродовж двох років отець з вiрою у зцiлення опускав ноги в цiлюще джерело, що на території монастиря. І недуга вiдступила”.
Ієромонах Макарій каже: найбiльше в Уневі — прикладів духовного зцілення. Після відвідин обителі у людей змінюється світобачення, вони відчувають, що стають сильнішими духовно.
ЖИТТЯ МОНАСТИРЯ
Святоуспенська Унівська лавра — це монастир, підпорядкований Патріархові.
“Блаженніший Святослав щороку перший тиждень Великого посту проводить в Уневі, споживаючи лише хліб та воду, — розповідає iєромонах Макарiй Дутка. — Він приїжджає до лаври у неділю Прощення і просить у всіх пробачення — за свої гріхи, за гріхи Церкви”.
Корпуси келій з розписами на фасаді.
Загалом ченці, які живуть тут, не їдять м’яса у всі дні, крім неділі та свят. Упродовж 40 днів Різдвяного посту і 60 днів від М’ясопусної неділі й до Великодня м’ясних страв узагалі не споживають. Молочні страви не їдять у понеділки (постять за мир в Україні), середи та п’ятниці.
Загалом ченці, які живуть тут, не їдять м’яса у всі дні, крім неділі та свят.
Куховарять для монахів жінки з Унева. “Загалом у нас близько 20 осіб працевлаштовані. Крім кухарок, є бухгалтерка, прибиральниці”, — уточнює ієромонах.
Монастир має пасіку із пів сотні вуликів. Також — свічкову майстерню, вугільний і столярний цехи, де працюють монахи. У майстерні виготовляють свічки понад 20 видів — з парафіну й воску. В одному цеху — вугілля для кадила, а в іншому — столярні вироби: дерев’яні двері та вікна. “Монастир живе завдяки пожертвам вірян, а також завдяки тому, що люди купують свічки, інші вироби чи сакральні речі у церковній крамниці”, — каже ієромонах.
ЛЮДИ УНІВСЬКОЇ ЛАВРИ
Тепер в обителі 35 монахів та послушників (кандидати у монахи). “Найстаршому монаху — 84. У монастирі він 16 років. Це — людина-енциклопедія. Проводить для відвідувачів екскурсії, іноді по 6 — 8 упродовж дня, — розповідає настоятель. — А ще не пропускає жодного богослужіння — у нас їх чотири щодня. Інколи кажемо: “Брате, досить прийти на службу Божу, потім можна й відпочити”. А він відповідає: “Потім відпочиватиму. На Чернечій горі”.
84-річний брат Василь Костецький про своє минуле воліє не згадувати. “Вчорашнім днем не живуть, — каже. — Я все життя працював не в тій галузі. А потім задумався, з яким тягарем доведеться відходити в інші світи. Рішення стати монахом 16 років тому прийняв швидко і без вагань. Жодного разу про це не пошкодував”.
84-річний брат Василь — найстарший монах Унівської лаври.
Улітку в монастир прийшов послушник із Закарпаття, який лише цьогоріч закінчив школу. “Два роки поспіль на літніх канікулах приїжджав у монастир. І тепер вирішив, що хоче бути ченцем, — каже ієромонах Макарій. — Пів року він буде послушником, ходитиме у світському одязі. А потім уряд монастиря визначить, чи надати кандидатові монаший одяг — підрясник, пояс (одяг для ченців шиють сестри-монахині). Так послушник стає монахом-початківцем, а обіти складає не раніше ніж через 5 — 6 років. Загалом монахом можна стати від 25-річного віку”.
На пасіці в Уневі працює отець Пантелеймон із Словаччини. “Він у нашому монастирі вже близько 13 років. А раніше був у монастирі у Словаччині 20 років, — каже настоятель. — Ієромонах Пантелеймон знає, як господарювати. І пасічникує, і медовуху може приготувати, і аджику зробити на зиму”.
А сам настоятель Унівської обителі захоплюється паверліфтингом, здобуває перемоги навіть на міжнародних чемпіонатах! “Ми з братами власноруч облаштували у монастирі невеликий спортзал. Семеро братів тренуються тут просто для себе, — розповідає отець Макарій. — Хтось любить вправлятися на брусах, хтось підтягується на турніку або бігає. Я ж займаюся паверліфтингом (силовим видом спорту. — Авт.) для конкретного результату. Беру участь у змаганнях, хочу ставити особисті рекорди. Адже спорт — справа, яку люблю”.
Із родиною брати бачаться нечасто. Дехто їздить до рідних лише двічі на рік. “А я навідую батьків раз на три чи чотири місяці, — розповідає ієромонах Макарій. — Для цього беру благословення в ігумена, погоджую, хто тимчасово виконуватиме мої обов’язки”.
Усіх монахів-студитів хоронять в Уневі на Чернечій горі.
ДЕ ЗУПИНИТИСЯ ПАЛОМНИКОВІ?
Миряни можуть тимчасово проживати в монастирі.
“Зазвичай люди живуть у нас 3 — 4 дні або тиждень”, — розповідає отець Макарій. Загалом проживання у гостьовому домі з триразовим харчуванням коштує 300 гривень за добу з особи. “Ті, хто долучається до якоїсь праці у монастирі, за проживання не платять, — каже ієромонах. — Буває, що заможні люди кілька днів живуть, а платять більше, щоб хтось небагатий уже не платив за проживання”.
Жити у монастир миряни йдуть переважно через сімейні та особисті труднощі. Буває, люди проводять в обителі відпустку задля духовного відпочинку.
Багатолюдні піші прощі до Унева відбуваються двічі на рік — напередодні третьої неділі травня, коли відзначають празник Унівської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, і 28 серпня, у день Успіння Божої Матері.
Три цінні поради від настоятеля
Ієромонах Макарій
1. У будь-якій ситуації вам допоможе молитва. “Ісусова молитва” (“Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного”) — одна з моїх улюблених. У час труднощів, хвилювання, страху її варто промовляти доти, доки не відчуєте відраду.
2. Робіть добрі справи, давайте милостиню. З цього матимете велику духовну користь.
3. Читайте Святе Письмо — через нього відбувається злука з Богом.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як український пенсіонер переміг газових махінаторів
