Церква радить парам добре обдумувати такий вагомий крок у житті, як вінчання. Аби дізнати більше про правила церковного шлюбу, обговорюємо зі священниками важливі весільні питання. Цей текст може також допомогти зрозуміти, чому в Україні пари так часто розлучаються.
До розмови запросили протоієрея Івана Барбуляка, допоміжного судового вікарія Стрийської єпархії УГКЦ, та протоієрея Івана Гищука, голову Синодального управління у справах сім’ї ПЦУ.
1. ВІНЧАННЯ І ВІК: ЧИ МОЖНА ДО 18? А ЯКЩО НАРЕЧЕНИЙ АБО НАРЕЧЕНА ВТРИЧІ СТАРШІ?
прот. ліц. Іван (УГКЦ):
— Нині однією з обов’язкових умов укладення шлюбу є досягнення шлюбного віку — 18 років. Та буває, що ще до повноліття пара одружується через вимушені обставини. Тоді спершу потрібно звернутися до цивільного суду. Якщо рішенням суду неповнолітній особі надається право на укладення шлюбу, то можна звертатися до місцевого єпископа, щоб отримати диспензу (звільнення від перешкоди для вінчання). Лише після отримання диспензи і державної реєстрації шлюбу священник може уділяти Таїнство подружжя такій парі.
прот. Іван (ПЦУ):
— У різні історичні періоди встановлювався різний шлюбний вік. У давнину хлопці могли вінчатися вже в 15 років, а дівчата — у 12. Тепер, якщо пара має свідоцтво про державну реєстрацію шлюбу, то її можуть повінчати попри те, якого вона віку. Хоча таки краще, щоб священник вінчав пару, де обидвоє неповнолітні чи хтось один, з благословення єпископа.
— Яка різниця у віці між нареченим і нареченою допускається?
прот. ліц. Іван (УГКЦ):
— Церква не встановлює таких обмежень.
прот. Іван (ПЦУ):
— Так, застережень щодо вінчання через суттєву різницю у віці між нареченим та нареченою немає. Та якщо, наприклад, вік нареченого втричі перевищує вік нареченої, то тим, хто вступає у шлюб, слід замислитися про спокуси, які можуть виникати в майбутньому.
2. ВІНЧАННЯ РОЗЛУЧЕНИХ: ЧОМУ СКАСОВУЮТЬ ШЛЮБИ, ЯК ХИТРУЮТЬ ВІРЯНИ ЗАДЛЯ ОДРУЖЕННЯ ВДРУГЕ, І ЧИ ПОВІНЧАЮТЬ ТОГО, ХТО РАНІШЕ ЗРАДЖУВАВ ЧОЛОВІКА/ДРУЖИНУ?
прот. Іван (ПЦУ):
— У Церкві є практика надання дозволу на церковне благословення другого шлюбу. Для цього потрібно звертатися до єпископа. Він приймає рішення залежно від того, якою була підстава для попереднього розлучення.
Єдиною можливою підставою розлучення Господь назвав перелюб. Проте підставами до розірвання шлюбу, освяченого Церквою, й нового одруження визнаються також нездатність когось із пари до шлюбного співжиття (статевої активності. — Авт.), яка існувала до одруження або настала внаслідок умисного самоскалічення. Підставою є і венеричні хвороби (сифіліс, СНІД). Якщо місце перебування особи, з якою одружився, невідоме тривалий час — це теж підстава, як і замах на життя або здоров’я жінки (чоловіка) чи дітей, невиліковні важкі душевні хвороби, медично засвідчений хронічний алкоголізм, наркоманія.
До слова, якщо підставою до розірвання шлюбу є перелюб, то той, хто зраджував, не мав би вступати вдруге у шлюб. Щоправда, іноді єпископ дає дозвіл і на таке одруження. Благословення дається на другий, а іноді й на третій шлюб. Та категорично не дозволяється четвертий.
Благословення дається на другий, а іноді й на третій шлюб. Та категорично не дозволяється четвертий.
прот. ліц. Іван (УГКЦ):
— В УГКЦ вінчання розлучених можливе за умови ствердження недійсності попереднього подружжя і якщо не існує інших заборон і перешкод, про які йдеться у Кодексі Церковного права. Для ствердження подружжя недійсним пари, які не живуть уже як подружжя, звертаються до Церковного трибуналу. Утім там найперше заохочують сторони до примирення.
Серед причин, чому шлюб стверджують недійсним, можуть бути зради, які іноді свідчать про неготовність до подружнього життя, відмова від виконання подружніх обов’язків, приховування психічних розладів, алко-, наркочи ігрова залежність.
Справи щодо ствердження подружжя недійсним розглядаються колегією трьох суддів. Викликається як позивач, так і відповідач, долучають свідків. Після завершення процесу готується вирок. Якщо позивач, ознайомившись із ним, не має зауважень, то отримує остаточний декрет про недійсність подружжя. Опісля, якщо людина укладатиме шлюб, він вважатиметься не другим, а першим.
— Людей, які живуть разом до вінчання, Церква називає блудниками. А якщо ці люди одружені в РАЦСі?
прот. Іван (ПЦУ):
— Коли є лише державна реєстрація шлюбу, то такий союз Православна церква визнає. Цей шлюб не ототожнюється із життям у гріху, в блуді. Крім того, Православна церква допускає одруження православних християн із католиками, членами древніх Східних церков та протестантами, які сповідують віру в Триєдиного Бога, за умови благословення шлюбу в Православній церкві й виховання дітей у православній вірі.
Таїнство вінчання православних із неохрещеними, атеїстами, особами інших віросповідань не звершується. Та Церквою визнається те, що пара є подружжям.
прот. ліц. Іван (УГКЦ):
— Католицька церква вважає дійсним лише той шлюб, який укладений згідно з церковним законодавством. Ті, хто живе без цього шлюбу, ні сповідатися, ні причащатися не можуть. До речі, знаю, що люди, які одружувалися у Католицькій церкві, а потім у них щось не склалося в подружжі, спершу звертатися до Церковного трибуналу, а потім шукали легкого шляху для укладання нового шлюбу. І йшли до православного єпископа, де отримували благословення на друге вінчання. Такі пари не допускаються ні до сповіді, ні до Причастя в Католицькій Церкві. Їхній шлюб не визнаємо правосильним, адже не усунено перешкоду для вінчання.
3. ШЛЮБ МІЖ ДАЛЕКИМИ РОДИЧАМИ: КОМУ МОЖНА, А КОМУ — НІ?
прот. ліц. Іван (УГКЦ):
— Двоюрідні можуть одружитися лише з дозволу єпархіального єпископа. Для одруження троюрідних перешкод немає.
прот. Іван (ПЦУ):
— У Православній церкві не вінчають людей до п’ятого ступеня споріднення (5-й ступінь — це троюрідні брат та сестра). За умови 5 — 7 ступеня споріднення на шлюб потрібне благословення єпископа.
4. ВІДМОВА У ВІНЧАННІ: ЧЕРЕЗ ЯКІ ПРИЧИНИ ПАРА МОЖЕ ТАК І НЕ СТАТИ ПОДРУЖЖЯМ?
прот. ліц. Іван (УГКЦ):
— Ситуації бувають різні. Священник може дізнатися про перешкоди для укладання шлюбу. Наприклад, у нареченого є позашлюбна дитина, від якої він відмовився. Іноді священникові повідомляють про перешкоди щодо статевого безсилля, посвоячення (якщо чоловік хоче одружитися зі сестрою своєї попередньої дружини), примусу. Є ще духовні перешкоди (хресний батько не може одружитися з похресницею чи її матір’ю) та інші.
прот. Іван (ПЦУ):
— Також священникові можуть повідомляти, наприклад, про кровне родство нареченого й нареченої або про приховування хвороби когось із пари.
5. ПРИЧИНИ РОЗЛУЧЕНЬ: ЯКІ ВОНИ, НА ДУМКУ ЦЕРКВИ?
прот. Іван (ПЦУ):
— Нині багатьом парам уділяється саме другий шлюб. Основна причина, чому шлюби розпадаються, — неготовність до подружнього життя. Люди не готові любити, є егоїстами, зраджують, не готові дбати про іншого, брати відповідальність за сім’ю. Адже стосунки потрібно будувати не лише до вінчання, але й опісля. Треба вивчати одне одного і разом зростати.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як аферисти підробляють документи для охочих уникнути обсервації
