Оператор ГТС України разом із газовими компаніями з Чехії, Словаччини та Німеччини повідомив про участь у спільній ініціативі “Центральний водневий коридор”. Його мета — створення магістралі для транспортування “зеленого” водню з України до Німеччини через Словаччину та Чехію. Очікується, що саме Німеччина невдовзі стане ключовим покупцем “зеленого” водню, який вироблятиметься в Україні.
А торік ЄС презентував Водневу стратегію, яка передбачає його широке використання. У межах стратегії є проект про забезпечення потреб ЄС “зеленим” воднем потужністю 80 ГВт. З них 40 ГВт планують виробляти в самому ЄС, решту — імпортувати. До 10 ГВт “зеленого” водню до 2030 року розраховують отримати з України.
Про перспективи виробництва водню в Україні спілкуємось із президентом енергетичної асоціації “Українська воднева рада” Олександром Рєпкіним та членом експертної ради при Міністерстві енергетики України, доктором наук із державного управління Геннадієм Рябцевим.
— Панове, насамперед, що таке “зелений” водень і як його виробляють?
О. Рєпкін:
— “Зелений” водень отримують з води шляхом електролізу (розкладають її на водень і кисень. — Авт.) під дією електричного струму. Але електроенергію для цього беруть із сонячних та вітрових станцій, які не забруднюють повітря. Адже є ще, наприклад, бурий, сірий і блакитний водні, які виробляються з використанням вугілля та природного газу, але при цьому у повітря викидаються шкідливі речовини. Виробництво ж “зеленого” водню безпечне для навколишнього середовища.
— Як ви оцінюєте “водневі” перспективи нашої країни?
О. Рєпкін:
— ЄС назвав Україну своїм пріоритетним партнером у реалізації Європейської водневої стратегії. Адже у нашої країни — великий потенціал щодо будівництва об’єктів відновлюваної енергетики. Є чимало невикористаних земельних ділянок, де можуть розташовуватися сонячні та вітрові станції.
Якщо будівництво таких сонячних та вітрових станцій розпочнеться наступного року, то ми можемо забезпечити до 2030 року половину потреб ЄС у новітньому нешкідливому ресурсі. І йдеться не тільки про
експорт водню до ЄС, але й про його застосування в Україні.
Якщо будівництво таких сонячних та вітрових станцій розпочнеться наступного року, то ми можемо забезпечити до 2030 року половину потреб ЄС у новітньому нешкідливому ресурсі.
— Які переваги в цьому бачите?
— По-перше, це посилить нашу енергетичну незалежність від Росії. По-друге — розвиток водневої енергетики сприятиме появі нових робочих місць. Очікується, що їх буде створено майже пів мільйона.
— Але на все це потрібні й чималі видатки...
О. Рєпкін:
— Так. Німеччина та США вже створюють “зелений” фонд у розмірі 1 млрд євро, який стане джерелом фінансування водневих технологій в Україні.
Г. Рябцев:
— Додам, попри те, що “зелений” водень — цікава тема, але вважаю, найближчим часом його точно не будуть масово використовувати. Проаналізуймо. У 2008 році ЄС прийняв програму, де планувалося до 2020 року довести частку водню в енергетичному балансі Європи до 10%. І що ми маємо? Та нічого. (За даними Bloomberg, водень становить сьогодні 0,002% загального споживання енергії. — Авт.). Головна причина в тому, що виробляти “зелений” водень — дуже дорого. (За даними Міжнародного енергетичного агентства, вартість виробництва “зеленого” водню становить від 2,5 до 6 $ за кг. — Авт.).
— Але все ж, якщо справа з воднем зрушиться з місця, чи може він транспортуватися українською ГТС і замінити транзит газу до Європи?
Г. Рябцев:
— Дослідження регіональної газової компанії показало, що можливе транспортування лише суміші водню та природного газу у співвідношенні 10 до 90, тобто 10% — водню, 90% — природного газу. Він — найлегший газ із найменшим розміром молекул, тому вислизає через найменші щілини труб. А ще є інша проблема — руйнування металу під його впливом. Тобто для транспортування водню потрібні нові магістралі.
— А наскільки перспективний водень як пальне для автівок?
О. Рєпкін:
— На кінець 2019 року в світі було продано більше як 10 тисяч водневих авто. У Парижі працює перший у світі парк водневих таксі, а в Шотландії ввели в експлуатацію двоповерхові автобуси з водневим двигуном. На початку вересня з Німеччини до Франції запустили пасажирський потяг, що працює на водні. До речі, нещодавно в Україні також було сертифіковане водневе авто. На черзі — створення першої водневої заправки. Тож використання водню як пального — це вже не майбутнє, а реальність.
Г. Рябцев:
— Утім і це дуже дорого. Вартість нового водневого авто в Європі — $50 — 66 тисяч, вживаного — $15 тисяч, а його заправка до повного бака в Німеччині коштує 45 євро.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чому саме Руслан Стефанчук став новим спікером Ради і чого від нього чекати
