“Поранені солдати без нижніх кінцівок стоять у загальній черзі за довідкою по декілька годин. Жорстока і невблаганна військова бюрократична машина вимагає цей шматок паперу”, — написав у себе на сторінці в соцмережах військовий Мирослав Откович про клініку амбулаторно-поліклінічної допомоги Міністерства оборони України у Львові.
Мирослав Откович мав операцію на лівому коліні, тож на військово-лікарську комісію прийшов, спираючись на милицю.
“Поліклініка відчиняється о 9-й ранку, о 7.30 тут уже людно. О 9.30 у списках в реєстратуру я вже був шістдесятим, в черзі до хірурга — тринадцятим, — розповів він. — Електронної черги не існує. Все на аркушику в клітинку. А для того, щоб потрапити в останній кабінет, туди, де виписують документи ВЛК, моє прізвище опинилось під номером 502!”
На превеликий жаль і сором, ця історія — непоодинока. Військові та їхні рідні масово нарікають на неймовірні черги на проходження військово-лікарської комісії, безглузду бюрократію та брак елементарних умов для бійців, які зазнали поранення.
Чоловік 35-річної Тетяни дістав на фронті важке поранення ноги, мав чотири операції. Дружина супроводжувала чоловіка під час проходження ВЛК у Мукачівському військовому госпіталі.
“Більшість поліклінік при госпіталях — це допотопний ремонт, смердючі коридори, брак лавок, щоб поранений міг елементарно сісти, а не стояти 4 — 5 годин, — розповідає Тетяна. — Наша поліклініка відчиняється о 8.00. А о 8.30 на реєстрації нікого немає, бо тітки з фіолетовими гривками ще п’ють каву. Так не має бути, бо вони тут сидять у безпеці лише завдяки тому, що там, на сході, хтось бореться за Україну. І в боях втрачає руки і ноги...”
37-річний Сергій Немченко — розвідник-сапер. На війні — з 2014 року. Пройшов Іловайськ, Піски. Після поранення в зоні АТО йому поставили протез — титановий тазостегновий суглоб. 24 лютого чоловік з інвалідністю не залишився вдома. Він записався у лави тероборони, адже туди приймали без допуску медичної комісії. Влітку зрозумів, що через неповносправність не дає собі ради на фронті. Для звільнення його скерували на військово-лікарську комісію — ВЛК. Чоловік проходив її у Київському військовому госпіталі.
“З великими труднощами мені довелося доводити, що маю бути “списаний” вдруге — раз я вже був “списаний”, тобто визнаний непридатним до військової служби”, — розповідає захисник.
З великими труднощами мені довелося доводити, що маю бути “списаний” вдруге.
Сергій каже, що за годину до 8.00, коли відчиняється поліклініка, під нею вже вишиковується черга з понад 200 осіб. Він їздив тиждень, марно намагаючись потрапити до лікаря. Зрештою, прибувши з Гостомеля на 5.00, зміг таки побувати на прийомі.
“Перша черга записується на листочок на КПП, — продовжує військовий. — І увесь цей час, з 5.00 до 8.30, люди чекають на вулиці. Я, на щастя, зміг ще трохи поспати у власній машині. А хтось приїхав автобусом з іншої області. Хтось на милицях. Надворі — холодно. Дехто навіть ночує під госпіталем у наметах. Хіба це нормально?!”
На проходження ВЛК дається два тижні. Сергій встиг це зробити вчасно. А от свідоцтва, яке би підтверджувало його непридатність до військової служби, чекав півтора місяця.
“То мій терапевт щось забув, то десь відклав мою справу, то неправильно оформили документи. Постійно ганяв з Гостомеля у Київ, сидів у чергах, щоб почути “Ще чекайте”. Телефонів же ніхто не дає, щоб військовий з інвалідністю міг просто зателефонувати. При цьому мені постійно телефонували з моєї частини на Сумщині — мовляв, чому ти не тут і де ти гуляєш”, — каже чоловік.
Також Сергій нарікає на обов’язок проходити таких лікарів, як, наприклад, окуліст чи ларинголог, які не мають ніякого стосунку до його травми, а до кожного треба вичікувати в черзі по декілька годин.
“Людина воювала, пережила пекло, а потім приїжджає сюди й занурюється у інше пекло — бюрократичне, — каже військовий. — Ти ночуєш у наметі, щоб потрапити до лікаря, потім бігаєш на милицях між корпусами, між лікарями, аби вони просто поставили підпис на папірчику. Це все втомлює, виснажує більше, ніж поранення”, — каже Сергій.
Його думку розділяє і військовий Василь, який мав операцію на коліні. Проходив ВЛК у Київському військовому госпіталі в жовтні минулого року.
“Коли я прийшов, мене відправили роздруковувати якісь папірці за кілометр від поліклініки. Хоча я був на милицях. Чому би не поставити принтер у поліклініці? — розповідає Василь. — Сама процедура виглядає як знущання. Спершу йдеш в один кінець поліклініки, де сидить працівниця і видає папірчики — стоїш у черзі, твою справу реєструють. Потім йдеш в іншу чергу, в інший кінець поліклініки, де тобі виписують направлення. Потім треба до лікаря отримати талончик. Я в один день цього всього не міг зробити, мені сказали прийти наступного дня. А потім лікар сказав прийти завтра, бо мав моє питання винести на консиліум. Для отримання однієї довідки у мене пішло чотири дні!
Вважаю, що слід звільнити всіх тих, хто працює повільно й неохоче, та ще й хамить. Оцифровізувати всі процеси, щоб військові з дому через комп’ютер могли виконати якомога більше формальних процедур”.
КОЛИ ВСЕ ЗМІНИТЬСЯ?
Після розголосу про ситуацію у львівському закладі для військових омбудсмен скерував туди комісію. Вона підтвердила викладені Мирославом Отковичем скарги. Зокрема про те, що в чергах до спеціалістів — понад 500 осіб. Також через вимкнення світла заклад частково призупиняє роботу, військові з важкими пораненнями не можуть піднятися на потрібний поверх ліфтом.
Чиновники визнали відсутність належного сервісу, наприклад, доступу до питної води, жахливий стан туалетів та непристосованість їх для осіб з інвалідністю. І те, що “відсутність електронного документообігу та електронного запису на прийом у військових закладах призводять до паперової тяганини та черг”.
На скарги швидко відреагували волонтери. У львівському закладі за кошти благодійників встановили бутлі з водою, відремонтували туалет, поставили безплатний ксерокс, роздрукували схему-навігацію по лікарні, залучили психологів, які чергують у холі, та волонтерів, які допомагають військовим.
Наприкінці січня Міністерство цифрової трансформації спільно з Міноборони, Мінсоцполітики та Мінветеранів розробили план з цифровізації військово-лікарської комісії. Вона має скоротити черги та зменшити навантаження на поранених бійців. Але коли це впровадять у дію і скільки ще нашим захисникам терпіти такі знущання з них?..
