Німеччина, Франція, Велика Британія та США дозволили Україні бити на велику відстань зброєю, яку їй постачають. Таку новину повідомив канцлер ФРН Фрідріх Мерц. “Це означає, що Україна тепер може захищатися, зокрема завдавати ударів по військових об’єктах на території Росії. Донедавна вона цього не могла робити, і, за дуже рідкісними винятками, не робила. Тепер — може. Може вражати військові цілі в тилу, і це стане для України якісною, вирішальною зміною у веденні війни”, — заявив Мерц.
— Вважаю цю заяву суто політичною, — коментує військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Олег Жданов. — Це один з елементів тиску на Путіна. Щоби він розумів, що завтра нам дадуть ракети, а післязавтра вони полетять на Російську Федерацію. Та реалії свідчать про інше — про те, що ракет немає і що згоди на постачання їх нам наразі також немає. Зокрема, віцеканцлер Німеччини сказав про брак консенсусу щодо передання Україні далекобійних ракет TAURUS.
— Це рішення є важливим політичним сигналом: оскільки Путін не припиняє терору проти України, то Україна зможе себе захищати, — зазначає керівник Аналітичного центру “Об’єднана Україна” Ігор Петренко. — Але якщо нам надають дозвіл, то фактично цим дозволом підтверджують забезпечення нас зброєю. Ми вже застосовували далекобійні ракети Storm Shadow/ SCALP франко-британського виробництва. Щоправда, згодом дізналися про те, що не маємо їх у наявності чи то у потрібній кількості (нам треба тримати якийсь запас на особливі випадки).
Думаю, тепер Франція та Британія обов’язково поставлять нам далекобійну зброю. Що ж до німецьких ракет TAURUS, то тут ситуація трохи складніша. Мерц каже, що це питання лежить на столі, але потім з’являється зовсім інша інформація. Думаю, німці засекретили дані про постачання Україні зброї не просто так. Вони готові нам її надавати, але поводяться обережно, щоб Російська Федерація не звинуватила їх в ескалації конфлікту.
— Наразі важко однозначно сказати, чи міжнародні партнери нададуть нам далекобійні ракети, — додає експерт-міжнародник Вадим Трюхан. — Навіть у німецькому політикумі немає одностайності у цьому питанні. Це свідчить про те, що якогось умовного пакета про постачання нам ракет, укладеного вчора, немає.
Хай там як, але лідери західних країн дуже послідовні. Коли вони кажуть “А”, то згодом скажуть і “Б”. Мерц, ще коли був в опозиції, обіцяв Україні TAURUS. Сподіваюся, що ми їх таки отримаємо. Але коли — нам ніхто не повідомлятиме. Ми про це дізнаємося, коли росіяни в паніці розповідатимуть, що ракетами TAURUS знищений якийсь черговий військовий об’єкт чи нафтопереробний завод або зруйнований Кримський міст.
— Чи маємо тепер шанс змінити перебіг війни?
● І. Петренко:
— Використання далекобійної зброї Україною стане проблемою для росіян. Бо система протиповітряної оборони у них не в найкращому стані. Та й загалом, РФ — велика країна, створити якийсь повітряний купол над нею буде вкрай важко. Можливо, Москва краще захищена, але інші місця — напевне ні. Ми далекобійною зброєю зможемо руйнувати великі транспортні вузли й хаби ворога, тобто його логістику. Це буде серйозним ударом по боєздатності противника. Адже протяжність фронту велика, багатьом російським угрупованням треба постачати боєприпаси, провізію і таке інше.
Також ми можемо використовувати далекобійні ракети разом з нашими дронами для комбінованих атак, щоби знищувати російські заводи з виготовлення зброї.
● О. Жданов:
— Нам потрібно хоча б 500 — 1000 далекобійних ракет, щоби руйнувати логістику й економіку РФ. На одну ціль треба їх з 10. Адже, за найпесимістичнішими розрахунками, 30 — 40% запущених ракет Росія може збити. Якщо ми запустимо дві-три ракети, вони можуть не долетіти. А з 10-ти шість таки уразить ціль.
Так, Москву ми далекобійною зброєю не знищимо — там ППО достатньо і досі стоять комплекси (цілий полк С-400), які Путін забрав у Лукашенка перед 9 травня. Але бити по логістиці можемо. Згадайте, коли ми стали дронами палити нафтопереробні заводи, то в Росії почалися проблеми з підвезенням боєприпасів, особового складу, їжі та з евакуацією поранених. Був навіть такий період, — наша розвідка повідомляла, — що росіяни запроваджували ліміти на заправку танків.
Нам давно слід було виробляти власні ракети у достатній кількості і застосовувати їх проти ворога, а не чекати на чиїсь дозволи. Ще рік тому президент казав, що ми запускаємо серійне виробництво лінійки балістичних ракет. Рік минув. Де ці ракети? Власне виробництво — це завжди дешевше, ніж купувати ракети у західних виробників. Де наш “довгий “Нептун”, який летить на 300 кілометрів?
● В. Трюхан:
— Не варто жити завищеними очікуваннями. Ми колись чекали на літаки F-16 і вважали що вони стануть game changer (змінювачем гри. — Авт.). Але насправді цього не сталося.
