Елі Тененбаум, експерт Французького інституту міжнародних відносин (IFRI), який працює над проєктом такої миротворчої місії, поінформував, що вона може складатися із п’яти бригад — це близько 40 тисяч солдатів. Польща, вважає він, могла б узяти на себе командування однією з бригад. Щоправда, польський прем’єр Дональд Туск заявив, що Варшава наразі не має планів відправляти війська в Україну.
Водночас є інформація, що президент Франції Емманюель Макрон поставить на обговорення питання миротворчої місії в Україні під час саміту лідерів Євросоюзу, що відбудеться 18 — 19 грудня у Брюсселі. Цю тему європейські лідери готові порушити на тлі тиску з боку обраного президента США Дональда Трампа, який вважає, що Європа має відіграти активну роль у потенційній майбутній угоді про припинення війни, залучивши свій контингент. То чи ймовірно, що на території України з’являться західні війська?
— Насправді тут ідеться не про миротворчу місію, а радше про стабілізаційну місію чи місію з підтримання миру, — пояснює доктор політичних наук Петро Олещук. — Тому що миротворці — це, як правило, представники нейтральних країн, які прибувають у місця бойових дій на підставі мандата міжнародної організації, найчастіше — ООН, і які спостерігають за дотриманням режиму припинення вогню чи іншими аспектами стабільності.
Зрозуміло, що ми тут маємо абсолютно інший випадок. Країни Європейського Союзу нейтральними вважати важко, вони здебільшого дружні до України, хоч і не перебувають у стані війни з Росією. Тож сподіватися на те, що цю місію якось сприйме Москва, не доводиться, як і на те, що вона, місія, одержить якийсь мандат від ООН. Тож ідеться радше про те, щоб скерувати війська європейських держав, які б стежили за режимом припинення вогню. І навіть не так стежили, як своєю присутністю цей режим припинення вогню забезпечували. Адже підстав довіряти росіянам немає, хоч би що вони підписували.
Якщо західні війська відправлять до України, росіяни розумітимуть, що порушення режиму припинення вогню, обстріли чи таке інше будуть уже атакою не на українців, а на об’єднані європейські сили. І це означатиме для них дуже неприємні у військовому сенсі наслідки. Саме таку ідею тут закладено. Вона перегукується із заявами, які раніше робили люди з команди Дональда Трампа, зокрема новообраний віце-президент США Джей Ді Венс. Нагадаю, він казав про створення на лінії фронту демілітаризованої зони, стабільність якої мають забезпечувати європейські держави, а не Сполучені Штати. Тому що, з погляду команди Трампа, європейці повинні демонструвати вищий рівень зацікавленості у підтримці України.
— Наскільки ймовірна поява миротворчої місії на нашій території?
● П. Олещук:
— Для реалізації ідеї про стабілізаційну місію потрібна якась угода про припинення вогню. Після її підписання в Україну можуть бути скеровані західні війська — не для участі у бойових діях, а для дотримання режиму припинення вогню.
Для росіян принципові територіальні вимоги й вимоги, пов’язані з нейтральним статусом України. Причому жорстко нейтральним — щоб Україна не те що не була формально членом НАТО, а щоб вона не підтримувала з Альянсом ніяких відносин. Плюс ще одна вимога — так звана демілітаризація України, тобто суттєве обмеження наших Збройних сил. Ідея зі створення миротворчої місії суперечить усім цим вимогам. Тому виникає питання: як примусити росіян погодитись на такий сценарій і підписатися під ним? А лише після цього в урядів європейських країн з’явиться можливість вводити свої війська в Україну.
— Теоретично миротворча місія в Україні можлива, — додає керівник та засновник аналітичного центру “Об’єднана Україна” Ігор Петренко. — Але, по-перше, постає запитання: хто її фінансуватиме? Якщо зголоситься 7 — 8 країн, то чи будуть готові вони вкладати свої гроші? Як варіант, звісно, може йтися про фінансування з боку ЄС, частково з боку країн G7 чи частково з боку ООН. Треба розуміти, що організація такої місії — справа недешева.
По-друге, яка кількість контингенту має бути, хто саме? А найголовніше — в чому буде суть місії? Чи західні військові просто патрулюватимуть територію і дивитимуться, щоб по той бік не стріляли, а чи матимуть ширший мандат? І з яким озброєнням вони будуть? По-третє, на якому етапі з’являться — коли матимемо конкретні домовленості про припинення вогню і коли відбудеться розведення військ? Як бачимо, запитань більше, ніж відповідей. Наразі триває промацування грунту — хто теоретично готовий долучитися, якщо така місія буде.
— Я думаю, що обговорення вже перейшло з теоретичної площини у практичну, — зазначає виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Олександр Леонов. — Розмови про те, скільки це може бути людей, хто буде командувати бригадами, які країни приєднуватимуться, є свідченням того, що ідею вже обговорюють на найвищому рівні. За деякими даними, її підтримує Дональд Трамп. Фактично він може використати цю історію як можливість встановлення перемир’я і надання Україні певних гарантій.
— Які країни можуть долучитися до створення миротворчої місії і якими функціями вона може бути наділена?
● П. Олещук:
— Очевидно, серед цих країн буде Франція, оскільки одним із ініціаторів згаданої ініціативи є Емманюель Макрон. Так само виявляла зацікавленість Велика Британія. Була заява й міністра оборони Італії про те, що італійці готові взяти участь у цій місії, але потім міністр закордонних справ країни заявив, що про це говорити наразі рано. Польщу також називали серед потенційних учасників, але прем’єр-міністр Туск відкинув цю ідею. Тому поки що чіткого розуміння немає.
Базовими державами повинні бути Франція та Велика Британія. Стосовно усіх інших, то можуть бути варіанти. Хай там як, але має бути доволі серйозне представництво держав, інакше потрібну кількість учасників цієї місії просто не забезпечити.
● О. Леонов:
— Якщо миротворчі сили будуть розміщуватись на лінії зіткнення, то очевидно, що вони мають контролювати припинення вогню. І тут важливо, чи буде в них мандат відкривати вогонь у відповідь. Бо якщо вони зможуть лише зафіксувати атаку й змушені будуть відійти, то це поганий варіант. Якщо ж зможуть давати відсіч, то це фактично означатиме, що Росія вступила у зіткнення з країнами, які є членами НАТО.
До речі, є важливий нюанс: якщо миротворці будуть розміщені в Україні й зазнають удару з боку Росії, це не означатиме, що НАТО вступає у війну — Альянс мав би це роз’яснювати, бо на цьому спекулюють деякі представники Угорщини та Словаччини. Тут п’ята стаття договору НАТО значення не матиме. Якщо військові якоїсь держави зазнають атаки з боку Росії, то ця держава сама вирішуватиме, як відповідати. Можливо, вона відправить авіацію в Україну, додаткову реактивну артилерію чи збільшить свій контингент.
На жаль, як бачимо, Європа виявилася абсолютно неготовою до нових реалій. Європейці самі це визнають. У них і склади порожні, і техніка не в тому стані, і військових бракує. Тож сформувати контингент для відправлення в Україну буде нелегко.
— Чи потрібен буде дозвіл НАТО на введення європейських військ в Україну?
● О. Леонов:
— Думаю, деякі країни НАТО можуть зібратися та ухвалити рішення про місію в Україні без схвалення Альянсу. З НАТО можуть бути хіба що консультації з приводу логістики, ротацій чи такого іншого. Є ще один позитивний момент: НАТО нині очолює Марк Рютте. Він радше допомагатиме, ніж гальмуватиме цей процес. Найімовірніше, рішення про створення місії ухвалюватимуть на рівні ЄС чи навіть на рівні деяких держав, а саме, як нині кажуть, на рівні Коаліції рішучих.
● П. Олещук:
— НАТО не зможе залишатися поза цією історією, хоч офіційно не буде залучене до створення місії. Бо багато держав одразу почнуть відмовлятися від участі — не захочуть, так би мовити, підставляти себе без гарантій з боку Альянсу. А гарантії з боку Альянсу — це те, що можуть санкціонувати лише США. Навіть без участі американських збройних сил санкція з боку Вашингтону для створення місії буде потрібна.
— Якщо західні війська після припинення вогню все-таки прибудуть на територію України, чи є гарантія, що Путін знову не нападе?
● П. Олещук:
— Гарантій у сучасному світі, думаю, ніхто нікому не дасть. Але серйозним запобіжником така місія може бути, якщо її реалізувати на серйозному рівні. Тут багато нюансів: де саме миротворці будуть розміщуватися, як реагуватимуть у разі провокацій, якими будуть принципи їхньої ротації й так далі. Вочевидь, автори цієї ідеї замислили щось таке, що нині спостерігаємо на Корейському півострові. Але замість американських у нас мають бути європейські війська.
