Суд у Карелії визнав винним 64-річного історика Юрія Дмитрієва у насильницьких діях сексуального характеру щодо його неповнолітньої прийомної доньки. Чоловіка засудили до 3,6 року колонії. Міжнародне товариство “Меморіал” заявило про цілковиту невинуватість Юрія Дмитрієва і визнало науковця політв’язнем. Хто цей чоловік і чому його справу називають політичним переслідуванням?
“Юрій Дмитрієв — історик, який більш як 30 років досліджував розстрільні поховання і укладав списки тисяч людей, які загинули в часи сталінського терору, — розповідає правозахисник, член правління “Меморіалу” Сергій Кривенко. — У 1990 — 2000-х він сам і з колегами знайшов Сандармох (понад 7 тисяч розстріляних), Червоний Бір (1193 жертви), кладовище 8-го шлюзу Біломорканалу (площа поховання становить приблизно 10 га), могили страчених на Соловках... На цих місцях він відкривав меморіали пам’яті”.
“Завдяки Дмитрієву ми знаємо, як загинули Микола Куліш, Микола Зеров, Валер’ян Підмогильний, Лесь Курбас, Антін Крушельницький з двома синами та інші видатні українські митці. Адже тривалий час місце їхнього захоронення було невідоме”,— додає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.
— У чому звинувачували історика?
О. Матвійчук:
— Йому інкримінували виготовлення порнографії, розпусні та насильницькі дії сексуального характеру щодо його прийомної доньки, а також зберігання зброї. У сукупності цих статей прокуратура просила для Дмитрієва 15 років позбавлення волі. Та зрештою історика визнали винним лише у вчиненні насильницьких дій сексуального характеру й призначили покарання — 3,6 року колонії. Їм довелося знижувати міру покарання, адже в справі не було доказів.
Їм довелося знижувати міру покарання, адже в справі не було доказів.
С. Кривенко:
— Зазначу, що опіку над дівчинкою Юрій Дмитрієв, у якого вже були двоє дорослих дітей, і його дружина Людмила оформили у 2008 році. Дитині тоді було три роки. У 2012 році Юрій і Людмила розлучилися, і дівчинка залишилася з батьком. Юрій Дмитрієв сам є колишнім вихованцем дитбудинку, і дуже ретельно ставився до всіх процедур і правил опіки.
— Чому правозахисна спільнота переконана у фіктивності цих звинувачень?
С. Кривенко:
— Жодна незалежна експертиза з тих, які проводили в рамках обох процесів, не підтвердила страшних звинувачень на адресу Дмитрієва. Серед всілякого барахла в нього дійсно завалявся обрубок ствола, непридатного для стрільби. Але він відібрав його у хлопчаків, які гралися із залізякою у дворі.
— Кому і навіщо потрібна ця політична справа?
С. Кривенко:
— Юрій Дмитрієв різко висловлювався і про чекістів, і про війну з Україною. Думаю, саме це йому не могли пробачити. Крім того, в липні 2016 року петрозаводський історик Юрій Кілін вперше висловив гіпотезу про те, що в Сандармоху нібито поховані не жертви сталінських репресій, а радянські військовополонені, яких фіни розстріляли під час Другої світової війни. Незабаром цю версію публічно підтримав інший історик з Петрозаводська, Сергій Веригін. Ще за якийсь час цей наратив уже просували і в російських державних ЗМІ. Такий історичний розвиток Кремлеві значно більше до вподоби.
О. Матвійчук:
— А Юрій Дмитрієв своєю роботою і розповідями про сотні тисяч розстріляних заважав утверджувати цей міф, а щоб людям не хотілося згадувати про його праці, його ім’я брутально осквернили. Це — офіційне оголошення війни проти історичної правди і тих людей, які мають сміливість її захищати: мовляв, якщо ви не будете згідними з кремлівським історичним наративом, то вас чекатиме така ж доля.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, хто виступає проти Зе-команди у Раді і чому ці фракції не об'єднуються
