Гучну заяву в останній сесійний день роботи Верховної Ради зробила парламентська фракція “Голосу” — вона переходить в опозицію до влади. У листопаді до такого кроку вдалася фракція “Батьківщини”. “Європейська солідарність” від початку роботи Верховної Ради заявляла, що опозиційно налаштована до монобільшості та президента. Що саме не вдовольняє ці фракції в роботі влади і в якому разі вони можуть об’єднати зусилля?
Про це говоримо з депутатами Кірою Рудик з “Голосу”, Олексієм Гончаренком з “ЄС”, Михайлом Цимбалюком з “Батьківщини”, Іриною Верещук зі “Слуги народу”.
— Пані Кіро, чому ви оголосили про перехід в опозицію саме тепер?
— Ми підсумували рік роботи “Голосу” в парламенті й зрозуміли, що могли б зробити набагато більше. Рятувати владу далі нема сенсу. Ми повинні її змінити.
Країна рухається в неправильному напрямку. Закони не виконуються, люди, що працюють в уряді, є непрофесійними, пов’язані з багатьма корупційними схемами. Президент соромиться сказати, що Росія — це агресор. Монобільшість не соромиться порушувати мовне питання, знаючи, що воно розділить країну. Міністр охорони здоров’я наживається на продажу ліків, міністр внутрішніх справ робить помилки, які підривають довіру до поліції.
Найбільш шкідливими були кадрові призначення влади, наступ на незалежність всіх інституцій, що повинні бути незалежними, — Нацбанку, НАБУ, Генпрокуратури. Ми не поділяємо позицію влади, готової йти на поступки Росії, спроби глави Офісу президента Андрія Єрмака домовлятися про мир на російських умовах.
— Що не вдовольняє “ЄС” і “Батьківщину” в роботі влади?
О. Гончаренко:
— Ця влада становить загрозу державі. Економіка, безпека летять у прірву. Гуманітарна політика проявляється у фразі “какая разніца”. Дратує повна кварталізація влади, коли президент призначає на посади своїх сусідів та людей, з якими працював у шоу-бізнесі. Ще рік тому Зеленський обіцяв, що передасть президентську резиденцію у Пущі-Водиці дітям, тепер сам туди переселився...
М. Цимбалюк:
— Я б до цього переліку претензій до влади додав закон про землю, виписаний не з українських позицій. Тепер проштовхують закон про подвійне громадянство, що дозволить росіянам купувати нашу землю через представників європейських держав. Влада тішиться прийняттям банківського закону, та він ніякий не антиколомойський та неантиприватівський, а антиукраїнський!
Закон про ігровий бізнес — це велике зло. Президент обіцяв, що ігрові автомати будуть лише в п’ятизіркових готелях та казино, натомість навіть у тризіркових вони дозволені.
Області на райони поділили кулуарно, у кабінетах, без залучення громад. Принцип добровільності був втрачений.
Області на райони поділили кулуарно, у кабінетах, без залучення громад. Принцип добровільності був втрачений.
Також нас обурює, що знято перелік підприємств, котрі не підлягають приватизації. Продаються стратегічні підприємства. А ще президент хоче повернути великі зарплати урядовцям та членам наглядових рад, пропонуючи парламенту відповідний законопроект.
Ну й закон про мову. Виносячи його в парламент, “Слуги народу” хотіли визначити, як зреагує суспільство на повернення з 1 вересня в навчальні заклади викладання російською мовою. Після всього цього сідати за стіл із монобільшістю дуже важко.
— Пані Iрино, у “Слузі народу” були здивовані заявою “Голосу” про опозицію?
І. Верещук:
— Особисто мене ця заява здивувала. Я думала, що вони в опозиції з першого дня роботи парламенту.
— На вашу думку, до чого призведе збільшення опозиційних фракцій у Раді?
І. Верещук:
— Я переконана, що всі опозиційні фракції й надалі голосуватимуть з нами спільно за потрібні для країни закони та кадрові питання. Наприклад, “Батьківщина” ж підтримала кандидатуру Кирила Шевченка на посаду голови Нацбанку, банківський закон — “Голос” та “ЄС”.
— Тепер питання до опозиціонерів. Наразі спільної риторики від вас не чути. Що саме могло б підштовхнути вас до того, щоб виступити єдиним фронтом?
О. Гончаренко:
— Нас може об’єднати можлива капітуляція України перед агресором. Загалом, ситуативні об’єднання можливі, а от стратегічне — не уявляю. Цьому перешкоджають особисті амбіції лідерів.
К. Рудик:
— Так, монолітна опозиційна сила може існувати, якщо стоятиме питання протидії Росії, збереження української державності та мови. Утім єдиної опозиційної сили зі старими політиками, які вже були при владі й не зупинили тих процесів, котрі ми розгрібаємо нині, не буде. Саме вони привели до влади міністра Арсена Авакова й не зняли його з посади за президентства Порошенка.
Ми не можемо бути в коаліції з “Батьківщиною”, котра не розрізняє, що в Україні є єдина державна мова — українська, й не висловлює активно свою позицію в цьому питанні. Ми як єдина нова проукраїнська сила будемо рухатися самостійно.
М. Цимбалюк:
— Було б ідеально, якби демократичні, проєвропейські сили рухалися єдиним фронтом, розуміючи небезпеку реваншу. Першим випробуванням будуть місцеві вибори. Ми вже ведемо діалог з “ЄС” про те, щоб не було взаємопоборювання, щоб разом підтримати сильних кандидатів. Думаю, до нас долучаться й колеги з “Голосу”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про новий спалах конфлікту між Вірменією і Азербайджаном
