Життя з нуля. Історії переселенців, які зібрали волю в кулак, аби працювати на благо Україні

Вони розповідають, як їм це вдалося.

Фото з архіву героїв
Фото з архіву героїв
Євгенія Грібкова з донькою і чоловіком. Сім’я була змушена поїхати з рідного Харкова через бойові дії. Сьогодні вони живуть на заході країни і кажуть: час повертатися до роботи й підіймати економіку України.

Понад шість мільйонів українців стали внутрішніми переселенцями. Значна частина з них втратила роботу. Як жити далі? Де шукати нове місце праці? Ці запитання турбують сьогодні сотні тисяч українців. У цьому тексті ми розповімо кілька історій переселенців, які вже знайшли на них відповіді.

Ситуація з роботою на Західній та Центральній Україні — некатастрофічна. Вакансії є. По-перше, на Захід країни переїжджають сотні підприємств з регіонів, де ведуться активні бойові дії, — і для повноцінної роботи їм потрібні працівники. По-друге, з початку війни частина жінок виїхала за кордон, тож їхні робочі місця звільнилися.

Наприклад, у Тернополі — велика нестача фахівців у закладах громадського харчування. Місцеві підприємці об’єдналися з міською владою і разом створили гарячу лінію для людей, які хотіли б працювати в тутешніх кафе і ресторанах.

“До нас надійшло близько 500 дзвінків та кілька сотень резюме — запит на роботу величезний, — розповідає керівниця штабу з працевлаштування в ці заклади 23-річна Марія Южда. — Звернення надходять переважно від переселенців із Київської, Харківської та Миколаївської областей”.

З роботою допомагають і небайдужі місцеві мешканці. Доказ цього — історія 42-річної Надії із Запоріжжя,  яка віднедавна мешкає на Західній Україні. “Я вдячна місцевим жителям за те, що допомогли мені знайти роботу, — розповідає Надія — Коли господар будинку, де ми мешкаємо, дізнався, що я 10 років працювала перукаркою, то знайшов для мене вакансію. Я цьому дуже рада! Робота допомагає повернути відчуття нормального життя. Ти робиш те, що любиш, і бувають миті, коли здається, що все добре, як і раніше... Люди, які приходять до мене стригтися, морально підтримують. Крім того, робота — це можливість заробити, а гроші моїй родині нині дуже потрібні”.

32-річна Євгенія Грібкова з Харкова сьогодні мешкає у Вінниці. У рідному місті вона мала студію з брейдингу — художнього плетіння кіс та створення різних візерунків у зачісці.

“Після вторгнення рф ми десять днів просиділи у підвалі під страшними обстрілами. У якийсь один момент зрозуміли, що далі так бути не може, і вирушили з дитиною, мамою, чоловіком та собачкою світ за очі, — каже Євгенія. — Зупинились у Вінниці. Прийшов час повертатися до роботи. Я вирішила займатися тим, що вмію, — виготовляю хвостики, гумочки — і продаю в інтернеті. Також маю власні відеоуроки з брейдингу, які теж приносять копійку”.

“Хочу порадити іншим переселенцям: не сидіть і не чекайте, що війна завтра закінчиться, а тоді ви візьметеся до роботи. Ні, продовжувати жити потрібно вже, — веде далі Євгенія. — Це допоможе вам почуватися краще, більш впевнено стояти на ногах, а головне — допоможе економіці країни працювати на благо нашої перемоги!”

36-річна Яна Нагайчук — зі Святогірська, що на Донеччині. Жінка п’ять років працювала майстринею манікюру. “Робота була важливою частиною мого життя, моїм натхненням. Було дуже важко залишити власну студію, та за десять кілометрів від нас вороги почали стирати з лиця землі Ізюм та Рубіжне, — пригадує Яна. — Я з чоловіком, 11-річною дочкою та 6-річним сином вирішили втікати. Мені вдалося забігти на роботу, взяти зі собою матеріали та інструменти для манікюру. Ми вирушили на Вінниччину”.

Співрозмовниця каже, що вже наступного дня після приїзду стала думати, як далі заробляти кошти.

“А що я найкраще вмію робити? Манікюр! Тому почала в новому місті все з нуля, — каже жінка. — Місцеві власники салону дали мені робоче місце, без орендної плати. Я вже маю перших клієнтів, чому неймовірно рада. Тим, хто опинився у схожій ситуації, раджу опанувати себе, налаштуватись на позитивну нотку й стукати в усі можливі двері. Світ не без добрих людей”.

35-річна Олена Зюкова — корінна киянка. Столицю жінці довелось залишити через декілька днів після початку повномасштабної війни.

“У мене троє маленьких діток — 1, 4 та 7 років, — розповідає жінка. — Ми не мали наміру залишати  домівку, але діти дуже лякались через вибухи, сирени, тож ми таки переїхали в регіон, де спокійніше — на Львівщину, до родичів чоловіка.

Минув якийсь час, і постала потреба у коштах. У Києві ми мали власну фітнес-студію, вели уроки хореографії для дітей, надавали консультації щодо харчування. Цим я займалась останні 12 років. Тому місцевій громаді я вирішила запропонувати такі ж послуги”.

До пані Олени уже встигли записатись декілька місцевих мешканців, відгукнулись і переселенці з Харкова.

“Скоро починаємо працювати, — натхненно додає киянка й дає поради, з чого почати тим, хто вимушено переїжджає у нове місто. — Обов’язково треба зареєструватись у місцевому ЦНАПі, там вас зорієнтують — яку допомогу й де ви зможете отримати (необхідні речі, їжу, дитяче харчування, засоби гігієни).  Познайомтесь із кимось з місцевих мешканців. Нові друзі допоможуть швидко зорієнтуватись і зрозуміти, чим живе місто. Може виявитись так, що тут не вистачає людей саме вашої професії, а може, є можливість навчитись чогось нового й стати корисним для інших і для своїх рідних”.

Перепрофілюватися — це хороша ідея, вважає 42-річна Вікторія Кирилюк, яка раніше працювала швачкою, а тепер знайшла себе в кулінарії.

“У Харкові я народилась і прожила все своє життя, — розповідає Вікторія Кирилюк. — Коли почалась повномасштабна війна, в місті були постійні обстріли, бомбардування. Я та моя сім’я жили в мікрорайоні Північна Салтівка (це район, який чи ненайбільше постраждав від рук окупантів). Майже тиждень ми прожили в підвалі. Виходили лише о 6-й ранку, на годину, аби зібрати необхідні речі, поїсти чи сходити в душ. Здавалось, що кожен похід був останнім. Ми не хотіли виїжджати. Але в моєї донечки, яка алергік, стався набряк Квінке. Більше залишатись у підвалі ми не могли...”

Врешті, коли сім’я зібралась їхати, втікати не було чим: авто було припарковане в іншому районі, бензину в місті немає, а таксі не їздять. “В останній момент наші сусіди сказали, що можуть нас узяти з собою, але ми маємо дві хвилини на збори, — пригадує жінка. — Ми взяли лише документи й поїхали до вокзалу. Дочекавшись потяга, в якому знайшлось місце для нас, ми відправились до Тернополя, у незнайоме місто, де жодного разу не були до того”.

В останній момент наші сусіди сказали, що можуть нас узяти з собою, але ми маємо дві хвилини на збори.

Заощаджень у сім’ї було небагато. Речей з собою не було, а сидіти й чекати, аби хтось все приніс, вони не хотіли. Тому того самого дня харків’янка почала пошуки роботи. “Це тривало приблизно 10 днів, — каже Вікторія. — Аж раптом чоловік, у домі якого ми живемо, розповів, що є вакансія помічника кухаря. Я одразу зателефонувала й прийшла на стажування, яке тривало день. Вже більше як тиждень працюю”.

До цього жінка працювала швачкою. Та нова робота їй дуже подобається.

“У мої обов’язки входить підготовка продуктів, приготування їжі та подача, — каже співрозмовниця. — Поки роблю все це під керівництвом кухаря, але мені вже майже все вдається самостійно. Я в захваті від нової роботи!

Ми, переселенці, повинні працювати далі, заробляти гроші, допомагати підіймати економіку нашої країни. Так, це важко. Моє життя також поділилось на “до” і “після”, мені також, як і багатьом людям, довелося прощатись з будинком, де я прожила 42 роки... Але треба жити далі. Для себе я виокремила декілька основних правил.

По-перше, потрібно змиритись з тим, що всі матеріальні речі, на які працювала все життя, не повернути. Не треба жити думкою про них. Це лише речі, які можна знову нажити, на відміну від здоров’я. Усвідомивши це, легше щось робити далі. По-друге, не можна сидіти без діла. Працювати — це і корисно, і приємно. Це допоможе відволіктись від проблем і бути фінансово самостійним. Поставте собі ціль — наприклад, зібрати гроші, аби самотужки винаймати житло. Коли маєш мету, значно легше рухатися вперед”.

Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.

Читайте також про те, як живуть і на що мають право солдати росії в Україні

Автор: Юля Томчишин
Автор: Вікторія Трудько
Подробиці
Фото: РосЗМІ

У Кремлі вважають Одесу історично російським містом.

30.06
Подробиці
Фото: АрміяІнформ

Збільшення швидкості російських БПЛА створило проблеми для нашої ППО, але вихід знайдено.

30.06
Подробиці
Фото: т-к КіберБорошно

Ворог до останнього приховував кількість враженої техніки.

30.06
Подробиці
Фото Нацполіції України (ілюстративне).

Чоловіка просять повернути БПЛА, адже він може вибухнути будь-якої миті.

30.06
Подробиці
Трагедія в Румунії: автобус з 60 українцями потрапив в аварію

Автобус, що перевозив 60 громадян України, у тому числі 21 дитину, зіткнувся з мікроавтобусом, що перевозив п'ятьох осіб.

30.06
Подробиці
Фото zoda.gov.ua

Законопроєкт передбачає відстрочку від мобілізації на 12 місяців для тих, хто відслужив за "Контрактом 18-24".

30.06
Подробиці
Фото: wikimedia.org

Ставлення поляків до біженців з України сильно змінилося за три роки війна. І на це є кілька причин.

30.06
Подробиці
Фото ілюстративне: armyinform.com.ua

Проти школярів порушили кримінальну справу через нібито “реабілітацію нацизму”.

30.06
Подробиці
Фото ілюстративне: facebook.com/GeneralStaff.ua

Генштаб повідомив, що українські війська втримали лінію оборони та звільнили Андріївку.

30.06
Cпорт
Фото fckarpaty.com.ua

У міжсезоння футбольний клуб може наробити великого шуму на трансферному ринку й значно підсилити команду.

30.06
Подробиці
Фото ілюстративне: wikipedia.org

Нафтовий танкер Vilamoura у квітні і травні побував в Усть-Лузі та Новоросійську.

30.06
Здоров'я
Фото uk.wikipedia.org/wiki/Хантавірусний_легеневий_синдром

У людини може несподівано заболіти голова, живіт і спина, з'являється кров у сечі.

30.06
Подробиці
Понад 15 вантажівок з чеченцями заїхало в Маріуполь: ворог готує наступ на Запоріжжя

Це найбільша кількість бойовиків Кадирова, що заїхали на тимчасово окуповані території України з 2023 року.

30.06
Подробиці
Фото: wikimedia.org

Москва вважає участь західних країн у підготовці українських військових прямою участю у конфлікті.

30.06
Подробиці
Фото: ДСНС

Сьогодні, 30 червня ворогом завдано удар за допомогою БпЛА поряд з будівлею одного з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у м. Кривий Ріг.

30.06
Подробиці
Фото з відкритих джерел

Командування Сухопутних військ продовжує публічно звітувати перед суспільством про роботу ТЦК та СП.

30.06
Люди і проблеми
Фото pixabay.com

Вартість контракту й раніше зростала на близько 10% щороку. А цьогоріч збільшиться подекуди й на 30%.

30.06
Подробиці
Фото з відкритих джерел

Російська армія має величезні переваги в живій силі та техніці над Україною, але її прогрес був повільним, і російські військові блогери звинувачують у цьому культуру військової корупції.

30.06
Подробиці
Фото з відкритих джерел

Переговори Росії та України: речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що підштовхнути Росію за стіл переговорів тиском чи силою неможливо.

30.06
Подробиці
Фото: Генштаб ЗСУ

Російські війська знаходяться всього за 20 кілометрів від Сум – нової мети для Москви, оскільки Кремль використовує свою перевагу в живій силі в дедалі більшій кількості місць уздовж фронту.

30.06
Подробиці
Скриншот з відео

В російському Льгові у ніч на 30 червня відбулись прильоти по складах окупантів в районі залізничної станції.

30.06
Подробиці
Фото: ГУР

Вбивство російського військового: українку та росіянку засудили до 18 та 24 років позбавлення волі. Росія інкримінує їм вбивство офіцера-ракетника ЗС РФ Костянтина Нагайка.

29.06
Подробиці
Максим Устименко – Герой України: Зеленський розповів про загиблого пілота F-16

Відповідний указ № 444/2025 з'явився на сайті Офісу президента України.

29.06
Подробиці
Скриншот з відео

На Харківщині пілоти підрозділу "Фенікс" бригади прикордонників "Помста" знищили російський танк, БМП, блокпост, антену зв'язку, гармату Д-20, а також ліквідували з десяток окупантів.

29.06
Подробиці
Фото: wikimedia.org

Кремль жорстко придушує інакомислення після того, як Путін віддав наказ про вторгнення в Україну в лютому 2022 року.

29.06
Подробиці
Фото з відкритих джерел

Сенатор Грем озвучив позицію Трампа щодо нових санкцій проти Росії: за його словами, американський лідер підтримав законопроект.

29.06
Подробиці
Воїн, на тілі якого окупанти випалили Слава России, розповів про свою першу реакцію на тавро

Десантник, на тілі якого окупанти залишили "Z" і тавро "Слава России", нещодавно повернувся з полону. Його світлина з рубцями на животі облетіла соцмережі, а медики у Львові взялись допомогти чоловіку.

29.06
Подробиці
Фото зі сторінки Анастасії Приходько у Фейсбук.

Таким чином Приходько відреагувала на новину про те, що Вєрку Сердючку не покарають за виконання пісень російською.

29.06
показати більше