Більшість з них на час слідства перебуває під вартою в СІЗО. Проте є такі, кого суди звільняють під заставу, навіть якщо їхні злочини пов’язані з державною зрадою. Також є випадки, коли коригувальники ворожого вогню відбуваються умовним терміном покарання, а колаборантам, які заперечують збройну агресію росії, лише забороняють протягом певного часу займатися певними видами діяльності або обіймати відповідні посади...
Наприклад, доцент кафедри фізики металів і напівпровідників Харківського політехнічного інституту Максим Решетняк у травні опублікував на своїй сторінці забороненої в Україні соціальної мережі “Вконтактє” фрагмент карти у додатку Google Maps із координатами розташування військової техніки ЗСУ. У підписі вказав, що “приблизно 30 — 40 нациків розмістилися із трьома артилерійськими гарматами у моєму районі”. І додав: “Укропи теж б’ють по своїх, а потім списують на “країну-агресорку”.
За несанкціоноване поширення інформації про розміщення підрозділів ЗСУ науковцеві загрожувало ув’язнення від п’яти до восьми років. Щоб не потрапити за грати, він уклав угоду з прокурором про визнання винуватості. У результаті його позбавили волі на п’ять років, але — з дворічним іспитовим терміном. Себто у в’язницю чоловік не потрапив.
ВІН ПОДІЛИВ УКРАЇНУ МІЖ 4-МА ДЕРЖАВАМИ
А на Хмельниччині судили за колабораціонізм 74-річного Юрія Мудрика, радника старокостянтинівського міського голови. 5 квітня в одному зі службових кабінетів мерії, під час розмови з працівниками міськради про злочини російських військових, він заявив: “Вбивають і гвалтують український народ не війська російської федерації, а наша українська пропаганда”. Через декілька хвилин цю ж думку повторив у присутності мера.
Як з’ясувалося в суді, це не єдиний випадок, коли радник міського голови повторював наративи російської пропаганди. Він також висловлював журналістам місцевої газети претензії щодо вживання в публікаціях слова “рашисти”, бо це, на його думку, ображає росіян. Крім того, під час обшуку у помешканні Юрія Мудрика правоохоронці знайшли карту, на якій Україну “поділено” між росією, Польщею, Угорщиною та Румунією, а також паспорт громадянина СРСР.
За колабораційну діяльність колишнього радника мера... ні, не відправили до тюрми. Його тільки позбавили права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на 15 років...
У Київській області співробітники СБУ затримали ексдиректорку приватної школи Аллу Душкіну, яка співпрацювала з окупантами і взамін, у разі захоплення рашистами столиці, мала обійняти посаду “міністра освіти”. Зловмисниці загрожує до 15 років ув’язнення. Але поки йде слідство — вона на волі. Бо як альтернативу перебування під вартою в СІЗО суд призначив 500 тисяч гривень застави. Жінка ці кошти внесла.
У Миколаєві під заставу 880 тисяч гривень вийшов із СІЗО Юрій Арбатський, який через Telegram-канал “зливав” росіянам інформацію, яка їх цікавила. За підозру у шпигунстві йому загрожує до 15 років ув’язнення.
У Миколаєві під заставу 880 тисяч гривень вийшов із СІЗО Юрій Арбатський, який через Telegram-канал “зливав” росіянам інформацію, яка їх цікавила.
Такі рішення судів у період воєнного стану викликають обурення в українців. Мовляв, як же так, наші захисники гинуть на фронті, а запроданців, котрі співпрацюють з ворогом, відпускають на волю?!
— Свого часу статті про державну зраду і тероризм у нас були беззаставними, — каже Олександр Павліченко, виконавчий директор Гельсінської спілки з прав людини. — Але в 2019 році Конституційний Суд скасував цю норму як таку, що не відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Застава дає можливість підозрюваному на час досудового слідства не перебувати під вартою. І хоч у період воєнного стану, згідно з міжнародним правом, країна може обмежувати права і свободи громадян, заставу як альтернативу запобіжного заходу ніхто не скасовував.
Українські суди розмір застави визначають, виходячи з фінансового становища людини. Але сума повинна бути значною, такою, що мотивує виконувати накладені судом зобов’язання.
— Застосування застави може становити неабиякі ризики, позаяк основна мета запобіжного заходу не покарання, а забезпечення ефективного належного досудового розслідування, — вважає Юлія Яцик, голова парламентського підкомітету з питань кримінального процесуального законодавства та оперативно-розшукової діяльності. — Якщо підозрюваний перебуває під заставою, він не обмежений у пересуванні: може тиснути на свідків, знищити докази, збір яких проводиться не тільки під час затримання, а й в ході слідчих дій, зрештою, втекти. При цьому ризикує лише втратити кошти, що були внесені як застава.
Застосування застави не убезпечує на майбутнє повторне вчинення такими особами кримінальних правопорушень, пов’язаних з державною зрадою, колабораціонізмом, сприянням ворогу тощо. Якщо людина вже ступила на цей шлях, то, найімовірніше, буде продовжувати свою злочинну діяльність.
Наразі в парламенті ведуться розмови про те, щоб на період досудового слідства заборонити випускати під заставу держзрадників, тих, хто співпрацює з ворогом, займається шпигунством на користь агресора чи проводить колабораційну діяльність. Але на сьогодні такого законопроекту ще не зареєстровано.
— Досить часто українці обурюються тим, що для державних зрадників, коригувальників вогню чи колаборантів суди ухвалюють м’які вироки. Чому так відбувається і що з цим робити?
— На жаль, цивільні суди не завжди усвідомлюють той рівень суспільної небезпеки, який несуть у собі воєнні злочини. Виходом з цієї ситуації може бути створення трибуналів, в яких мають працювати військові, які мають статус судді. Ухвалені ними вироки в таких справах могли б бути об’єктивнішими.
● О. Павліченко:
— Безперечно, покарання має бути пропорційним до тяжкості скоєного злочину, завданої шкоди та небезпеки, що спричинена діями правопорушника. Ці фактори враховує слідство і суд, ухвалюючи вирок. Але ув’язнювати людину, скажімо, за лайки в соцмережі — означає йти шляхом тієї ж росії, яка за такі дії влаштовує своїм громадянам національний терор і репресії. Для боротьби з подібними правопорушеннями у нас є не менш дієві превентивні заходи, зокрема позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
15 РОКІВ ЗА ГРАТАМИ
Нагадаємо, за державну зраду в умовах воєнного стану передбачено до 15 років ув’язнення або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
За колабораційну діяльність покарання залежить від ступеня важкості злочину. Скажімо, за пропаганду російської агресії в навчальних закладах та запровадження стандартів освіти країни особу можуть відправити на виправні роботи терміном до двох років, заарештувати до шести місяців або позбавити волі на три роки.
ДО СЛОВА
Верховна Рада змінила процедуру щодо запобіжного заходу для корегувальників ворожого вогню, тепер їх не випускатимуть під заставу.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як працюють і скільки заробляють водії зерновозів
