Україну представляли 32 майстри джиу-джитсу. Доробок нашої дорослої збірної — дві золоті та одна срібна медалі. А загалом “синьо-жовті” поклали у скарбничку аж п’ятнадцять нагород.
Зокрема, віцечемпіонкою турніру стала Дарія Гончаренко, яка виступала у ваговій категорії до 52-х кілограмів. А переможцями континентального Кубка — Богдан Мочульський (до 62-х кілог рамів) та 21-річна Ангеліна Гребенко, котра змагалася у дисципліні до 70 кілограмів.
“Мій фінальний поєдинок з представницею Австрії був дуже напружений та видовищний, — розповідає Ангеліна Гребенко. — Протягом усіх трьох хвилин ми із суперницею йшли нога в ногу, і лише на останній секунді мені вдалося схилити шальки терезів на свій бік — 21:20. Ми влаштували справжню перестрілку ударами із суперницею, яку знаю давно. До того ж більшість моїх ударів були одноочковими. Насправді ж мої козирні — прямий удар ногою у живіт, а також — ногою з розвороту, за які нараховують три бали. У Бельгії мої ноги працювали важко, тож перемогла завдяки ударній техніці руками”.
За словами спортсменки, джиу-джитсу вона займається 14 років. “У дитинстві дуже любила битися, — каже Ангеліна Гребенко. — Вибрала джиу-джитсу, бо в ньому є все: і елементи боксу, і боротьби”.
Ангеліна Гребенко визнає, що її улюблений вид спорту іноді призводить до травм. “На одному із турнірів у Німеччині вирішила битися без капи, і мені розбили губу. Але навіть після цього я не мала наміру зупиняти кар’єру. Навпаки, отримую значно більше задоволення від перемоги, коли мої звитяги важкі”, — запевняє спортсменка.
Зазначимо, що на Кубку Європи виступала не лише доросла збірна України, але й молодіжна, юніорська та кадетська. З урахуванням виступів усіх наших збірних “синьо-жовті” здобули п’ятнадцять медалей — чотири золоті, вісім срібних і три бронзові.
“Результати непогані, але могли бути кращими, — оцінює виступ Віктор Малютенко, президент Федерації джиу-джитсу України. — Особливо невдало виступили представники молодіжної команди, в активі якої лише одна срібна медаль від Анастасії Приліпко. Зрештою, на показники вплинула війна. Один із наших бійців міг здобути медаль серед дорослих, але він зовсім не тренувався, бо перебуває у Збройних силах України. Фактично хлопець прибув до Бельгії з передової й одразу ж опісля повернувся на війну. Звісно, ми йому вдячні за виступ і не можемо висувати жодних претензій за те, що цьогоріч він недотягнув до п’єдесталу”.
