Футболіста "Карпат" Степана Юрчишина обожнювали уболівальники і не шкодували суперники. Свого часу він отримав чимало травм, які тепер, з віком, нагадують про себе дедалі частіше. Нещодавно футболіст знову опинився в лікарні — його прооперували у Харкові. Зі мною Степан Юрчишин поспілкувався одразу після операції.
— П’ять років тому мені поміняли кульшовий суглоб, — каже футболіст. — Спершу все ніби було гаразд, а далі... Якось я мив у ванній голову. Дуже поспішав на зустріч, різко нагнувся, і кістка зі суглобу вискочила. Біль був пекельний, я ледь не збожеволів!
Вдруге таке трапилося, коли я нахилився, сидячи на дивані, втретє — коли зашнуровував черевики. Врешті вирішив ще раз їхати до Харкова. Лікарі замінили голівку стегнової кістки — з 28 на 32 мм. Нова має краще триматися.
— Коли у вас почалися ці проблеми?
— 1979-го року, коли ми з "Карпатами" вийшли з першої ліги у вищу. Мене, як найкращого бомбардира чемпіонату, запросили до олімпійської збірної. Я мав їхати на Олімпіаду-1980. Готуючись до першого сезону у вищій лізі, ми вирушили взимку до Москви на турнір. Грали на жахливо твердому штучному газоні, фактично на бетоні. Ось там мене і спіткала травма, внаслідок якої постраждав меніск на правому коліні. Одразу повезли до лікарні і там же, в Москві, прооперували. Все минуло добре, почався процес реабілітації.
А на той час вже набирав обертів чемпіонат СРСР і "Карпати" стартували у ньому не дуже добре. Головний тренер Іштван Секеч сказав мені: "Давай на поле, нам потрібна твоя допомога". Водночас колега, нині уже покійний, Левко Броварський вмовляв не поспішати, вилікуватись як слід.
— І кого ви послухались: тренера чи Броварського?
— Тоді ми приймали мінське "Динамо" і Секеч таки наполіг, щоби я зіграв. Не треба було цього робити, але я вийшов на поле. Після першого тайму ми вигравали 1:0 і я кажу тренеру, щоби замінив мене, бо коліно от-от розвалиться. Однак він попросив ще трішки пограти. У другому таймі я приймав м'яча, суперник прямими ногами влетів мені в опорну ногу і коліно вискочило зі суглобу. Із цього мої нинішні проблеми і почалися. Олімпіаду я пропустив і в подальшому якщо й грав, то робив це на уколах. Пригадую один препарат, який можна було вводити лише раз на рік. Мені ж його кололи дуже часто і він, по суті, роз'їв усі суглоби. 1982-го року почались проблеми з лівим коліном. Тож знову операції, знову знеболювальне...
— Але ви дограли до 33-ох років.
— Так, на уколах. Однак після завершення кар'єри біль не минав і дійшло до того, що у 2008-му мені вставили два штучні колінні суглоби. А згодом з'явилась і оця біда із кульшовим. Адже туди теж добралася хімія, яку мені свого часу кололи. У 2014-му я його також замінив на штучний.
Отак нашарування кількох обставин визначили мою подальшу кар'єру не в кращий бік, і я досі відчуваю його наслідки.
Пропонуємо також вашій увазі текст про те, в якому віці футболістів відправляють на пенсію.
