Запорізький “Мотор” у драматичному поєдинку Ліги чемпіонів здолав у рідних стінах французький “Нант” (29:28), якого у попередніх трьох іграх перемогти не міг. Чемпіон України ушосте поспіль виграв у найпрестижнішому євротурнірі, в якому востаннє програв ще 30 вересня — від угорського “Веспрема”. Завдяки цьому виграшу запоріжці із дванадцятьма очками сенсаційно піднялися на третє місце у групі з восьми команд.
— Що допомогло “Мотору” після трьох стартових поразок виграти аж шість поспіль фінальних матчів року?
— У складний момент ми зібралися з колективом для відвертої розмови, вирішили, що більше програвати не маємо права і що нам як повітря потрібні перемоги, — пояснює Геннадій Комок, воротар “Мотора”. — Ми стали ще більше працювати на тренуваннях, і результат не забарився.
— На чому акцентували під час тренувань?
— За два дні до матчу працюємо не дуже напружено. А от коли в календарі немає поєдинків, то викладаємося сповна — тренуємося двічі на день по дві години. Спочатку 25 хвилин розминаємося, потім польові гравці засипають кидками воротарів, відтак виконуємо багато силових вправ, а наприкінці тренування відпрацьовуємо тактичні ігрові схеми.
— Як робота воротарів відрізняється від тренувань польових гравців?
— Власне кажучи, ми витримуємо ті самі навантаження, що і польові гандболісти, а нашою додатковою роботою є вдосконалення реакції. Виконуємо цілий комплекс вправ. Найпоширеніша — коли суперник ховається за матом і непомітно кидає м’яча не один раз, а великою серією. Ми маємо на них зреагувати. Дуже важко це зробити, не бачачи, звідки саме вилітає м’яч. До речі, ми парируємо м’ячі, які летять зі швидкістю понад сто кілометрів за годину.
— Чи правда, що суперники часто дозволяють собі навмисне завдати фізичного болю воротареві, щоб вибити його з рівноваги?
— Так, це правда. Дуже багато гандболістів ставлять собі за мету вже на початку матчу зробити так, щоб голкіпер відчув біль. Це безсовісні гравці. Однак ми такого не боїмося, бо давно звикли терпіти біль.
— Яке тепер завдання у “Мотора”?
— До чвертьфіналу напряму виходять дві команди групи, а клуби, що посядуть третє, четверте, п’яте та шосте місця, зіграють поєдинки додаткового раунду за вихід в 1/4 фіналу з представниками іншої групи. Наразі ми на третьому місці, відстаючи від іспанської “Барси” на чотири та від угорського “Веспрема” на одне очко, зате випереджаючи найближчого переслідувача — данський “Ольборг” — на два пункти. Звісно, хочеться посісти підсумкове друге місце та вийти напряму до чвертьфіналу.
— Які взаємини між гравцями в команді — суто робочі чи приятельські?
— У нас дружній колектив, і це одна із запорук нашого успіху. Ми стали наче сім’єю, легко знаходимо між собою спільну мову на майданчику, бо поза ним приятелюємо. Наші дружини, діти теж товаришують. Ми часто сім’ями відвідуємо дитячі розважальні заклади, гуляємо парками та ходимо одні до одних у гості.
ДУМКА
Борис Милославський, заслужений тренер України з гандболу:
— “Мотор” запросив на посаду наставника литовця Гінтараса Савукінаса — і не прогадав. Цей тренер не зробив великих кадрових змін, зберіг лідерів на основних позиціях і миттєво дав результат. Литовець змінив психологію наших гандболістів, вони повірили у свої можливості. Якщо запоріжці проб’ються до чвертьфіналу чи півфіналу, то це буде великою сенсацією.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як УЕФА змінює формат Ліги чемпіонів
