Ще у 2017-му в хорватському Спліті українець Дмитро Чумак здобув срібну медаль у ваговій категорії до 94 кілограмів, поступившись лише Адаму Малігову з Росії. Днями росіянина дискваліфікували за допінг, тож чемпіоном Європи визнано Дмитра Чумака. Тепер наш атлет має статус дворазового переможця Євро, бо у 2019 році тріумфував у Батумі у ваговій категорії до 102 кілограмів.
— На Євро-2017 я показав однаковісінький результат з росіянином Адамом Маліговим, — згадує Дмитро Чумак. — У ривку мій показник становив 174 кілограми, а в поштовху — 214. Росіянин також набрав у сумі 388 кілограмів, але його визнали чемпіоном, бо він важив на сто грамів менше за мене. Так, було боляче визнавати поразку, та я все одно був задоволений результатом.
Не можу сказати, що відчуваю ейфорію від того, що мене визнано чемпіоном Європи зараз. Просто приємно, що Україні дісталася золота медаль. Також приємно, що нагорода перейшла до нас саме від Росії. Якби її відібрали у Грузії, Естонії чи Німеччини, то задоволення від цього взагалі не було б. Мушу визнати, що протиставляю себе Росії, зрозуміло чому.
— Росіянин Малігов перебуває під слідством, бо його затримали за крадіжку в супермаркеті. Ви певні, що він віддасть вам золоту медаль?
— А я і не “воюватиму” за те, щоб фізично золота медаль дісталася мені. Знаю багато прецедентів, коли у таких ситуаціях дискваліфіковані спортсмени не повертали медалей. Міжнародні федерації пишуть листи, застосовують законні методи тиску, але це не допомагає. Думаю, що обійдуся без шматка металу, який росіянин здобув у нечесній боротьбі. Не буду ж судитися. Головне — що весь світ знає: чемпіоном є я, а не росіянин.
— А що буде з призовими?
— Річ у тім, що Міжнародна федерація не платила призових за успіхи на чемпіонаті Європи. А от Україна нагородила мене 40 тисячами гривень. Водночас за перемогу я мав би отримати 50 тисяч. Сумніваюсь, що мені доплатять різницю.
— Ви задоволені рівнем заробітків у складі збірної України?
— Мої іноземні суперники заробляють від 2 до 4 тисяч доларів на місяць. На жаль, таких зарплат у нас немає. Та я не ображаюсь на державу. Ми живемо і тренуємося завдяки меценату, який дванадцять років поспіль витрачає великі кошти на нас, але нікому про це не каже. Важка атлетика — недешевий вид спорту.
— Харчування, мабуть, також дороге?
— На місяць витрачаю щонайменше 15 тисяч гривень. У раціоні калорійні та якісні продукти: червона риба, нежирне м’ясо, свіжі овочі, сир... Щоранку в меню важкоатлета — чайна ложка ікри. Це небагато, але на місяць потрібна одна чи дві 300-грамові банки вартістю по півтори тисячі гривень.
Ще до ста доларів на місяць витрачаю на вітаміни. До речі, важу 107 кілограмів, мій зріст — 175 сантиметрів.
— Що для вас найважливіше для досягнення успіху?
— Основне — дотримання режиму. Він схожий дечим на графік маленької дитини: треба добре їсти, лягати спати о 22.00, в обідній час також спати. Якщо десь недоїв чи недоспав, то тренування вже буде неефективним. А воно, до слова, дуже важке: ми піднімаємо до 15 тонн заліза.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чому "Барселона" загрузла у шалених боргах
