За місяць до виборів президента Української асоціації футболу стало відомо, хто саме керуватиме спортом номер один в Україні. Це володар Золотого м’яча — 2004, титулований футболіст і колишній головний тренер національної команди Андрій Шевченко.
Здавалось, що на таку “хлібну” посаду мало б бути чимало кандидатів. Адже крісло боса Будинку футболу — це гроші, вплив, влада, популярність, престиж. Українська асоціація футболу (УАФ) керує всім футболом у країні: арбітрами, збірними, допускає або не допускає арени до змагань, розпоряджається грошима, які надходять від ФІФА та УЕФА, йдеться про десятки мільйонів євро. Це найбагатша й найвпливовіша спортивна асоціація України. Ну хто з футбольних людей не мріє очолити таку структуру?! Але реальність виявилась іншою. Окрім Шевченка, кандидатів більше немає.
Про своє бажання очолити УАФ раніше заявляв лише ексфорвард нашої збірної Роман Зозуля. Але згодом, як кажуть, увімкнув задню. “Мені дали зрозуміти, що все вже вирішено, — президентом УАФ роблять Шевченка. За це, мовляв, голосують регіональні асоціації, за якими стоять губернатори та Офіс президента, — каже Роман Зозуля. — А йти технічним кандидатом я не захотів. Думаю, Шевченко довго не протягне на цій посаді. Зрозуміло ж, що керувати будуть інші, а він лише торгуватиме обличчям”.
Відтак, коли робоча група з перевірки відповідності кандидатів на посаду президента УАФ розглянула протоколи від регіональних асоціацій, всюди було зазначено лише одне прізвище — Шевченко. Також від цього кандидата надійшла письмова згода взяти участь у виборах президента УАФ. Тож Андрій Шевченко став єдиним кандидатом для обрання на цю посаду. І, ймовірно, очолить організацію після позачергового XXVI Конгресу Української асоціації футболу, який відбудеться 25 січня цього року.
Але чому серед мільйонів українців не знайшлося хоча б декілька кандидатів на цю посаду?
“За той час, що нашим футболом керував Андрій Павелко, він залишив після себе випалену землю, — каже Ігор Кочетов, президент Асоціації футболу Києва. — Всіх прогресивних людей, які могли щось запропонувати й змінити в нашому футболі, він просто викреслив з футбольного життя країни. Тобто за сім років правління Павелка не з’явилось жодної авторитетної людини в українському футболі, жодного яскравого футбольного чиновника, який міг би очолити УАФ. Тому залишився лише Андрій Шевченко.
Та найприкріше, що його на цю посаду висувають регіональні асоціації футболу, керівники яких не так давно палко підтримували Павелка. Тобто маємо різку зміну вектора симпатій. Ну а те, що Шевченко очолить УАФ — наразі найкраще, що може статися з нашим футболом. Я впевнений, що Андрій Миколайович розгребе цей нікчемний спадок Павелка й підніме наш футбол на новий рівень. Для нас він — футбольна ікона. Має беззаперечний авторитет у Європі та світі й, думаю, УАФ теж стане авторитетнішою структурою, ніж була дотепер”.
Андрій Шевченко стане шостим президентом УАФ. Дотепер нашим футболом керували Віктор Банніков, Валерій Пустовойтенко, Григорій Суркіс, Анатолій Коньков і Андрій Павелко. До кожного з них футбольна спільнота мала запитання і їхнє правління не було однозначним. Лише останній докерувався до того, що опинився за гратами без права внесення застави. Саме перебування Павелка у СІЗО змусило УАФ скликати позачерговий конгрес, щоб обрати нового очільника Будинку футболу.
