У Токіо тривають Олімпійські ігри — 2020. Станом на ранок вівторка в скарбничці України — дві бронзові медалі! Їх здобули дзюдоїстка Дарія Білодід та фехтувальник Ігор Рейзлін. Про шлях спортсменів до такого
світового успіху ми розпитали в їхніх рідних, друзів, тренерів. Також дізнались найцікавіше про історію олімпійських ігор.
“НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ПРОСИЛА КІМОНО”
“Дарія із самого дитинства мріяла лише про олімпійське золото. Вона ніколи не хотіла бронзи, — розповідає Світлана Кузнецова, мама та тренерка Дарії Білодід. — Я ж розуміла, що будь-яка олімпійська медаль — дуже цінна. Коли на змаганнях у Токіо стало зрозуміло, що донька може здобути бронзу, то я перед самим виходом на сутичку сказала: “Даринко, якщо тобі ця медаль не потрібна, то вибори її для мене”. Ці слова були ключовими для доньки”.
У поєдинку за бронзову медаль 20-річна українська дзюдоїстка перемогла представницю Ізраїлю Ширу Рішоні. Білодід стала першою в історії України дзюдоїсткою, яка змогла вибороти олімпійську медаль.
“У дитинстві Даринка була душе кмітливою, швидкою, рухливою, — розповідає її мама. — Лазила по турніках, грала у футбол з хлопцями. Займалася художньою гімнастикою, але в шість років сказала, що хоче займатися дзюдо. Ми з чоловіком були категорично проти. Геннадій, тато Дарії, дворазовий чемпіон Європи з дзюдо і добре знає, який важкий шлях до таких п’єдесталів... Та все ж ми підтримали доньку в її бажанні.
Торік Дарія виборола олімпійську ліцензію у ваговій категорії до 48 кілограмів. Та змагання перенесли на рік, потрібно було втримати вагу. Натомість донька стала трохи набирати кілограми. Вона багато тренувалась, голодувала, вживала обмаль води, щоб мати можливість виступати у ваговій категорії, на яку отримала ліцензію. І їй це вдалося”.
Дарія Білодід починала свій шлях до успіху в спортивній школі “Юний спартаківець”. “Даринка була дуже наполеглива, — каже Олександр Дісковський, директор школи. — Вона любила дзюдо. Пам’ятаю, просила, аби на день народження їй дарували не солодощі чи ляльки, а нові кімоно”.
“Дарія Білодід — дуже працьовита дівчина, — зазначає Віталій Дуброва, старший тренер збірної України з дзюдо. — Вона завжди виконувала не лише настанови тренерів, але й залишалася після тренувань, щоб виконати додаткові вправи. Така наполегливість дала результати”.
“Я ШВИДШЕ ПОМРУ НА ДОРІЖЦІ, НІЖ ЗІЙДУ З НЕЇ”
Ігорю Рейзліну — 37 років. На Олімпіаді він уперше — та, незважаючи на це, став першим українцем, який здобув олімпійську медаль у чоловічій шпазі. В матчі за бронзу українець переміг італійця Андреа Сантареллі з рахунком 15:13.
Перемога Ігоря Рейзліна неабияк здивувала вболівальників, адже за понад 18 років у дорослому фехтуванні його здобутки на великих турнірах доволі скромні. Він мав лише срібло в команді на чемпіонаті Європи в 2010 році (Лейпциг) і срібло та бронзу в командних та індивідуальних виступах на чемпіонаті світу в 2019-му (Будапешт). Отже, 9 років між цими змаганнями він не сходив на жоден п’єдестал. Був або в резерві збірної, або виходив на поміст і програвав. Здавалось, після такого можна кидати спорт. Але Рейзлін продовжував займатися улюбленою справою.
Перемога Ігоря Рейзліна неабияк здивувала вболівальників, адже за понад 18 років у дорослому фехтуванні його здобутки на великих турнірах доволі скромні.
“Я знаю Ігоря вже понад 20 років, — розповідає його товариш і фехтувальник 41-річний Дмитро Карюченко. — В юніорах він виступав просто божевільно! Попри те, що Ігор 1984 року народження, він примудрився пробитися у збірну 1980 року, де тоді був я. Зрозуміло, що з таким характером і з такою віддачею він пробився і в головну команду країни. Але там Ігор завжди був резервним”.
“Рейзлін дійсно тривалий час не мав перемог, — каже ще один його товариш-фехтувальник 39-річний Максим Хворост. — Я знаю багатьох спортсменів, які після кількох років невдач просто кидали спорт. А від Ігоря я жодного разу не чув про бажання кинути фехтування. Навпаки, він якось сказав: “Я швидше помру з клинком у руках на доріжці, ніж зійду з неї”.
Знаєте, мені Ігор нагадує потужний двигун, який довго не могли налаштувати й завести. Але коли це сталося, він показав, що таке робота на повну потужність. Ігор демонструє таке фехтування, від якого дух захоплює”.
ЯКИМИ БУЛИ ПЕРШІ ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ?
— Появу античних Олімпійських ігор описують декілька легенд, — розповідає Олексій Лях-Породько, кандидат наук з фізичного виховання і спорту, дослідник історії спорту України. — Найпопулярніша серед них — про Геракла, який здійснив 12 подвигів. На честь свого батька Зевса він збудував олімпійський стадіон і наказав кожні чотири роки змагатися у бігу на 1 стадій (старовинна одиниця вимірювання відстаней, яка дорівнювала 180 — 200 метрам. — Авт.). Також, за легендою, саме Геракл посадив у містечку Олімпія перший лавр, вінком із якого потім нагороджували переможців.
Перші відомі нам Олімпійські ігри датують 776 р. до н. е. У них, як і в легенді, змагалися у бігу на 1 стадій. З часом до змагальних дисциплін додалися ще боротьба, панкратіон (давньогрецьке бойове мистецтво), пентатлон (біг на стадій, метання диска, метання списа, стрибки в довжину і боротьба), кулачний бій та змагання на колісницях.
Цікаво, що до участі в змаганнях допускали тільки вільних дорослих чоловіків, які не коїли злочинів. Згодом брати участь в Іграх дозволили також юнакам. Для жінок тоді організовували атлетичні змагання. Вони вперше взяли участь в Іграх у 1900 році у Франції.
Перед змаганнями греки обов’язково давали присягу, що змагатимуться чесно. Порушення цього слова було гірше за смерть, бо про злочин дізнавалася вся Греція.
На час проведення змагань зупиняли війни. Дні Олімпіади вважали священними.
— Якими тоді були нагороди за перемогу?
— Вірші, пісні, лавровий вінок. На честь переможця споруджували скульптуру. Є історичні згадки про те, що коли олімпієць повертався з Ігор у своє місто, люди розбирали мури, щоб туди ввійшов олімпійський дух, а потім замуровували їх, щоб той не вийшов.
— Коли Олімпійські ігри стали подібними на ті, які проводять тепер?
— У 1896 році, коли в столиці Греції відбулися перші міжнародні змагання. У них взяв участь 241 спортсмен із 14 країн. До кінця ХХ століття на літні Олімпійські ігри почали з’їжджатися представники майже 200 країн.
ТИМ ЧАСОМ
На момент підготовки номера до друку стало відомо, що Олена Костевич і Олег Омельчук здобули третю бронзу для України в кульовій стрільбі з пневматичного пістолета з 10 метрів у міксті. Про їхній шлях до такого успіху читайте в наступних номерах “Експресу”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як вплинуло Євро на вартість українських футболістів
