Саме поєдинок проти “Чорноморця” був першим, на який фани могли потрапити за новими правилами. Тепер кожному вболівальнику “гірників”, аби купити квиток, необхідно пройти процедуру ідентифікації. Під час придбання квитків касир просив паспорт чи водійське посвідчення, сканував його, фотографував власника квитка, а також просив заповнити анкету. У фан-сектор на стадіоні пускали лише за документом, що засвідчує особу. “Шахтар” запевняє: у такий спосіб хоче запобігти проявам расизму, ксенофобії, пропаганди тоталітарних ідеологій і нетерпимості. Та вболівальники не вірять.
— Ми обурені тим, що клуб збирає про нас інформацію, — каже “Експресу” Віктор Пономаренко, представник ультрас “Шахтаря”. — Ми рішуче проти цього, бо маємо прецеденти, коли інформація про фанів із проукраїнською позицією опинялася у спецслужб РФ. Відтак Росія організовувала “полювання” на ультрас.
“Шахтар” каже, що хоче захистити “інших уболівальників”. Яких інших? На матчах нині обмаль глядачів. Тож ми зробили висновок, що справжня причина змін при купівлі квитків у тому, щоб отримати про кожного з нас інформацію.
— На чому грунтуються ваші підозри?
— До війни “Шахтар” також активно збирав дані про фанів. Й у 2014 році інформація про ультрас опинилася у російських спецслужб. Навесні 2014-го представники ФСБ Росії роз’їжджали за адресами українських патріотів. Дійшло до трагедії. Керівник нашого філіалу в Харцизьку Ігор Продников зник безвісти у 2015 році. Він відкрито говорив, що Донбас — це Україна.
Ми вчасно збагнули, що нас хочуть знищити, тож полишили захоплену Росією українську територію. І нині воліємо не надавати про себе інформації адміністрації “Шахтаря”. Вважаємо, що це для нас дуже небезпечно, адже родичі проукраїнських ультрас досі живуть у так званій ДНР. І деякі фани — також. Вони продовжують відвідувати гостьові матчі “Шахтаря”, сидять у нашому секторі, який відомий своєю проукраїнською позицією і який відкрито говорить, що Росія захопила Донбас. До слова, в Одесі ми вкотре спалили російський прапор...
— Які ще вчинки призвели до того, що ультрасами зацікавилися російські спецслужби?
— Зокрема, 22 січня 2014-го року ми вийшли на захист Євромайдану в Донецьку. Також ми активно закликали донеччан не бути “тітушками”, не їздити на проплачені акції до Києва. Брали участь у всіх проукраїнських мітингах і ходили вулицями Донецька зі синьо-жовтими прапорами у період, коли це було небезпечно.
Нас приблизно від 300 до 400 осіб, ми є наймасовішим неофіційним угрупованням ультрас “Шахтаря”. Зрозуміло, що не всім подобається наша позиція.
— Чи пробували ви вести діалог із керівництвом клубу?
— Ні, адже відчуваємо, що “Шахтар” бачить у нас потенційних терористів, хоча насправді ми віддані патріоти України й прихильники команди. Громадянська позиція багатьох фанатів виявилася набагато патріотичнішою, ніж позиція деяких працівників клубу. Згадайте, керівником прес-служби “Шахтаря” до 2016 року був Руслан Мармазов, відвертий прихильник “русского міра”. Нині він живе у Москві й мріє про Донбас у складі РФ. Й у клубі залишилося немало його однодумців. Вони на п’ятий рік війни не визнають Росію агресором.
— То ви більше не будете підтримувати команду на виїзних матчах?
— Будемо! Купуватимемо квитки у містах-господарях і перед грою не показуватимемо, що ми — гості. А потім зберемося в одному секторі й вболіватимемо за рідний “Шахтар”.
P. S. Прізвище співрозмовника змінено з міркувань безпеки.
