Вже у перший день змагань прикарпатець Андрій Джелеп здобув срібну нагороду, чим поклав початок нашим здобуткам. Далі за справу взялись жінки: Ірина Заблоцька, Алла Белінська, Аліна Філіпович вибороли золоті медалі. Тетяна Сова і Марія Винник стали бронзовими призерками. А наприкінці змагань “золото” добув наш Парвіз Насібов. У підсумку жіноча збірна виграла загальний залік цього турніру і на першому місці повертається в Україну.
— Ці турніри дуже важливі для борців, бо від них безпосередньо залежить участь спортсменів в Олімпіаді, — каже Василь Федоришин, головний тренер збірної України з боротьби, призер Олімпіади. — Тут набирають бали, і що більше їх у тебе, то легший суперник випаде тобі на Олімпіаді. Тобто перших у рейтингу чотирьох спортсменів розводять, і вони на Іграх можуть зустрітися між собою не раніше як у півфіналі. Це мотивує. Тому кожна країна делегує на такі турніри всіх найсильніших. Бо це і відповідальність, і додаткові гроші.
— Про які суми йдеться?
— Я не цікавився сумами власне на цьому турнірі, на кожних таких змаганнях розмір преміальних різний. У середньому це 2 — 3 тисячі євро за перше-друге місця і трішки менше — за третє. Преміюють лише призерів. Але коли ти впродовж року набираєш очки на таких турнірах, то наприкінці року можеш отримати від Міжнародної федерації ще певну суму. Вона теж не захмарна, але спортсменові приємно.
— Ви кажете, що кожна країна відряджає найсильніших. Але Україна не виставила на цей турнір усіх лідерів. Чому?
— Так, ми повезли менш як половину основного складу. Річ у тім, що не можна робити ставку лише на перші номери. Є другі, треті — і їх теж треба тримати у формі, бо від травм ніхто не застрахований. До того ж у нас через місяць ліцензійний чемпіонат Європи, тож лідерів готуємо і туди.
— Як оцінюєте виступ наших у Загребі?
— Якщо говорити про жінок, то без зайвих слів можна сказати, що наша жіноча збірна завжди була на висоті і тепер це підтвердила. Вони — молодці. Що стосується моєї команди вільників, то тут усе стабільно. Звісно, хотілося більше нагород вищого гатунку, але ми розуміли, що зробити це буде вкрай важко, бо склад не найсильніший. Тож виступ середній, але наші головні змагання ще попереду.
— Де команда готується до сезону і до Олімпіади?
— Там, де і завжди, — на олімпійській базі в Кончі-Заспі. Хвала Богу, наш комплекс не пошкоджений через обстріли.
