Цього разу цей турнір відбувся в Іспанії у рамках “Арнольд Класік Європа”. Дмитро, попри війну й переламану підготовку, таки примудрився перемогти та встановив унікальне досягнення серед професіоналів.
— Професійна ліга “Еліт Про” існує п’ять років, і п’ять років поспіль я виграю ці змагання, — розповідає Дмитро Горобець. — Крім того, за ці п’ять років я здобув золото на 21 профі-турнірі, тобто на всіх, на яких стартував. Зрозуміло, що наблизитися до мене за кількістю титулів не може ніхто у світі.
— Чув, що підготовка до цього турніру була у вас не такою, як потрібно.
— Підготовка повинна була розпочатися у середині березня, але війна все зламала, і я почав готуватися лише в кінці травня. У мене дружина, двоє маленьких діток — і я дуже переживав за них, так само, як і за країну, за Київ... Але, зрештою, адаптувався до умов війни і знайшов сили тренуватися.
Я мав готуватися п’ять місяців, але по факту робив це лише три з половиною. Я форсував підготовку. Це дуже важкий процес, навіть якщо ти його робиш удвадцяте. Організму не вистачає сил на фізичні вправи, а ще є робота, сім’я... Я навіть не виключав з раціону воду, як це прийнято у нас у період сушки м’язів. Я не пив лише у день змагань, а в переддень випив пів літра води.
— Розкажіть про своє меню у цей період.
— У час набору м’язової маси я харчуюся п’ять разів на день. А коли починаю “сушити” м’язи — чотири. На сніданок — 100 грамів вівсянки і п’ять яєць (п’ять білків і три жовтки). Далі — три прийоми вуглеводної їжі: по 100 грамів сухого рису, до якого додаю білок — рибу або нежирне м’ясо, а також овочі. І вечеря — безвуглеводна. За день я з’їдаю один кілограм м’яса.
Коли починається період сушки м’язів, вуглеводи потрохи викреслюю з раціону. За тиждень до змагань вуглеводи взагалі вилучаю з раціону, натомість п’ю багато води. В понеділок — сім літрів, у вівторок — п’ять, середа — три, четвер — півтора, п’ятниця — пів літра води, в суботу і неділю аж до завершення змагань жодного грама.
— Чи компенсовуються ваші зусилля призовими?
— На турнірах “Еліт Про” завжди є призові, які розподіляються між п’ятьма першими учасниками в категорії. Але навіть коли ти перемагаєш на чемпіонаті світу чи “Арнольд Класік”, призові не перекривають витрат на харчування, тренування, поїздку на змагання. Тобто якщо ти приходиш у цей вид спорту з метою заробити, нічого не вийде. Це має бути для душі. Тож важливо мати основну роботу, щоб оплачувати всі свої потреби.
