Саме Федерація дзюдо стала першою з-поміж інших, яка проігнорувала рекомендації Міжнародного олімпійського комітету та дозволила росіянам і білорусам виступити під нейтральним прапором на змаганні в Монголії, призовий фонд якого становив 154 тисячі доларів. Загалом в Улан-Баторі виступило 28 російських дзюдоїстів, 11 з яких є чинними військовослужбовцями збройних сил росії.
“Рішення про бойкот було спільним рішенням керівництва нашої федерації, тренерів та спортсменів, — каже Віталій Дуброва, головний тренер збірної України з дзюдо. — Правила дзюдо передбачають ритуали: рукостискання та поклін. Ми не можемо уявити, як наші спортсмени тиснутимуть руку ворогові чи зроблять поклін перед ним. Так, російські дзюдоїсти не воюють в Україні. Але ж вони не протестують проти війни”.
Міжнародна федерація дзюдо на своєму офіційному сайті відреагувала на бойкот українців, заявивши, що завжди “прагнула уникати політичного втручання і будь-яких форм дискримінації”.
“У цієї структури залишилося велике проросійське лобі навіть попри те, що після початку повномасштабного вторгнення усунули з керівних посад усіх чиновників країни-агресорки, — пояснює Віталій Дуброва. — Російські компанії останні десять років вливали величезні кошти у Міжнародну федерацію, тому вона всіляко їх відстоює. Рашистам підіграє і президент федерації Маріус Візер, корінний румун з австрійським паспортом. Його структура сильно тисне на представників інших країн, щоб ті не підтримували бойкот. Зокрема, у Монголії багатьом країнам погрожували семирічною дикваліфікацією за відмову виходити на поєдинок проти росіян”.
На наше запитання, якою буде доля українських спортсменів, якщо російські суперники таки залишаться на міжнародній арені, Віталій Дуброва відповідає: “У кулуарах нас підтримує дуже багато країн. Та наразі до бойкоту вони не приєдналися. Ми це питання підносимо на державний рівень. Президент України та Міністерство закордонних справ долучаться до цієї битви і переконають міжнародних союзників, що не можна змагатися із вбивцями. Наші спортсмени налаштовані рішуче. Вони розуміють: конкурувати з росіянами у спорті означає їх легітимізувати”.
“Ми готові пожертвувати кар’єрою заради України, — каже 25-річний Артем Лесюк, лідер збірної України у ваговій категорії до 60 кілограмів. — Агресори не мають права бути у світовому спорті”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як українські чоловіки уникають мобілізації
