Аби здобути такий титул, Роману вистачило тільки 5 років тренувань. Звання чемпіона світу він привіз із замагань, що відбулись нещодавно в Боснії і Герцоговині.
— Мене у кікбоксинг запросили друзі, одногрупники. Спробував, мені сподобалося. До того я займався футболом, волейболом, баскетболом, настільним тенісом. У кікбоксингу мені все добре вдається: у 2016-2018 роках я був переможцем Кубка світу, у 2016-2017-му—КубкаЄвропи, у 2017-му став срібним призером Всесвітніх ігор. Я завжди виступав у ваговій категорії 91+, тобто суперважкій.
— Ви три роки поспіль входите до ТОП-10 найкращих кікбоксерів України. Як досягли такого результату?
— Усе почалося з маленької мрії. Спочатку дуже сильно хотів виграти чемпіонат міста, далі — області, а згодом і України. Такими невеликими кроками я рухався вперед. За кожною здійсненою мрією виникала нова, і я піднімався по сходинках догори.
— І яка мета у вас наступна?
— У 2020-му буде чемпіонат Європи, на якому розігруватимуть ліцензії на Всесвітні Ігри. Отже, треба перемогти на чемпіонаті України, потім потрапити на п’єдестал чемпіонату Європи. Ну а далі — Всесвітні ігри у 2021-му, де я хочу здобути перемогу.
— Скільки часу приділяєте тренуванням?
— Перед чемпіонатами влаштовують збори. У цей період маю по 3 тренування на день. А звичайний тренувальний день у Кам’янці-Подільському має два заняття по 2 години. Перше — о 9 ранку. Це можуть бути заняття у спортивному залі чи біг. Друге — о 6 вечора. Скажімо, робота у парах.
— Що головне для успіху в цьому спорті?
— Дисципліна. Нерідко бували випадки, коли доводилося змушувати себе йти на тренування: попри день народження у знайомого, погану погода... А якось через змагання я пропустив весілля друга, де мав бути дружбою. Адже дисципліна дуже важлива. Велике значення мають також цілеспрямованість і мотивація.
Читайте також про чемпіона світу з армрестлінгу, який має понад сотню курей і дев'ять свиней.
