Тепер у 37-річної олімпійської чемпіонки з фехтування на шпагах Яни Шемякіної — три донечки: п’ятирічні двійнята Дарія і Серафима та крихітка Вікторія.
— Я думала, що в нас народиться хлопчик, — розповідає щаслива мати. — Але коли довідалася, що буде дівчинка, то неймовірно зраділа. Думаю, дівчинці легше буде рости серед двох старших сестричок. До речі, багато людей питають, чи не ревнують мене старші доньки до третьої дитинки. Ніби ні. Я їх готувала до цієї події ще задовго до народження Вікторії. Якось вони просилися на ручки, а я відповіла, що не можу взяти, бо чекаю на сестричку. Тепер постійно наголошую дітям, що Вікторія дуже маленька, потребує максимальної опіки. Дівчата ніби зрозуміли.
— Ви назвали новонароджену дитину Вікторія. Це ім’я у перекладі з латині означає “перемога”. Війна вплинула на вибір імені дитини?
— Так, з чоловіком вирішили назвати доньку Вікторія, бо впевнені у перемозі України у війні з російськими загарбниками. А вона, війна, неабияк вплинула на народження дитини. Пологи відбувалися в Польщі. Туди я переїхала навесні минулого року з Києва.
У Катовіце ми прибули не як біженці, власним коштом оплачували квартиру. Спершу було нелегко. Особливо — долати мовний бар’єр. Поляки цінують свою мову і наполягають, щоб в їхній країні іноземці вивчали польську. А ще нелегко жити на відстані з чоловіком. Ми зустрічалися, але нечасто, бо наш тато лишився в Україні.
— Чи маєте намір після пологів повернутися у спорт? До Олімпійських ігор у Парижі залишилося якихось 14 місяців...
— Завершувати кар’єру не думаю і вже нетерпляче чекаю дня, коли повернуся до тренувань. Можливо, встигну здобути олімпійську ліцензію. Головне — влізти у фехтувальний костюм. (Сміється).
Моя участь певною мірою залежатиме від того, чи дозволять росіянам та білорусам виступати в Парижі. Хай там як, але я налаштована боротися за олімпійські ліцензії так відчайдушно, як це роблять наші воїни на фронті.
