Крістофер мав досвід служби в Іраку та Кувейті. Коли Росія вторглася в Україну, він прилетів зі США і долучився до волонтерської організації. А потім записався в Іноземний легіон.
“Із Крістофером ми познайомились навесні минулого року. Коли ЗСУ деокупували Бучу, Гостомель та інші прилеглі населені пункти, повезли туди допомогу. Там і зустрілися з Крістофером. Мене до глибини душі вразила його історія. Тоді як деякі українці ховаються від мобілізації й тікають за кордон, цей американець покинув навчання в університеті, продав свої речі і прилетів до України, про яку знав лише з новин, — каже очільник благодійного фонду Гліб Фіщенко. — На моє запитання, навіщо це йому, американець відповів: “Це не просто війна однієї держави проти іншої. Це війна цивілізованого світу за свободу і демократію”. Я запропонував Крістоферу долучитись до нашої організації, пообіцявши підтримку, адже мови він не знав тоді зовсім, знайомих у країні не мав. Крістофер погодився і певний час волонтерив з нами.
Невдовзі Крістофер вступив до “Азову”. Служив на Харківщині, визволяв від російської армії Куп’янськ. Опісля повернувся до столиці, допомагав українським військовим опановувати озброєння, навчав воєнної тактики.
Крістоферу було приємно, що він може передавати свої знання іншим. А ще в Україні він зустрів своє кохання — Іванку, вона донька відомого українського режисера Олеся Саніна і працює у нашому волонтерському русі вже понад рік”.
Невдовзі Крістофер вступив до лав Іноземного легіону.
“Спочатку він воював на Херсонщині, потім їхню групу перекинули на Бахмутський напрямок. За два дні до загибелі Крістофер бачився з Іванкою в Харкові, планував полетіти до США і познайомити наречену зі своєю родиною, — каже Гліб. — Після перемоги пара мріяла купити ферму та жити в горах... Проте 6 квітня у населеному пункті Хромове у бою Крістофер дістав уламкове поранення в шию. Він загинув разом з командиром та парамедиком, який намагався їх евакуювати”.
Через шквальні обстріли тіла воїнів змогли забрати лише за чотири дні. Оскільки Крістофер — громадянин США, його тіло, згідно із законом, мали передати на батьківщину для поховання. Проте Крістофер написав заповіт — просив, аби його відспівали у Золотоверхому Михайлівському соборі й поховали в Україні.
Через офіційне застереження Сполучених Штатів щодо відвідин України, мати та молодший брат Героя не змогли прилетіти до Києва, щоб провести Крістофера в останню путь. Його наречена на похороні була в українському вбранні, а в руках тримала букет соняхів. Крістофер дуже любив ці квіти...
