У той момент там перебувала і сім’я Поліни Дяченко.
Батьки дівчинки загинули. Налякану дитину витягнула з машини родина, яка проїжджала поряд... Нині Поліна мешкає в Куп’янську-Вузловому зі своєю бабусею, котра оформляє опікунство.
“Щойно повернулись із Полінкою з прогулянки, збирали жовте листя в букети, — каже сусідка родини Людмила Шевченко. — Після пережитого дівчинка у стресі, майже не говорить...
Полінка була єдина і дуже очікувана дитина в сім’ї. Батьки обожнювали її!
Коли почалась повномасштабна війна, в гуртожитку, де жила родина, вибуховою хвилею повибивало вікна. Тож більшу частину часу сім’я перебувала у бомбосховищі. На виїзд у безпечне місце наважилися лише цієї осені. Знаю, що маршрут організував перевізник, взявши з кожного 6000 гривень. Люди мали вирушити до Росії, звідти — до ЄС і аж тоді повернутися на відносно безпечну територію України. Цей варіант був безпечніший, ніж їхати через російські блокпости у напрямку України...”
25 вересня сім’я Поліни сіла в “Газель”. Від’їхала від міста лише на 15 кілометрів.
“Раптом із лісосмуги вибігли російські військові та стали стріляти. Холоднокровно, наче по мішенях у тирі. Хоча було видно, що це — мирні люди”, — розповідає Людмила Шевченко.
Раптом із лісосмуги вибігли російські військові та стали стріляти. Холоднокровно, наче по мішенях у тирі.
Вона додає: коли летіли кулі, батьки Поліни (38-річний Вадим і 37-річна Олена) прикрили собою доньку. Це і врятувало дівчинку. Самі ж батьки загинули...
“Повз розстріляну колону автівок проїжджали Наталія й Андрій, які мешкають у селі Піщана. Вони, почувши плач дітей, не злякались і кинулись рятувати їх. Крім Полінки, подружжя врятувало ще двох: 15-літню дівчинку та однорічного хлопчика”, — каже співрозмовниця.
Людмила Шевченко розповідає, що, за словами Полінки, її мама загинула одразу, а татові прострелили ноги, було дуже багато крові…
Три тижні дівчинка прожила у своїх рятівників, потім вони віддали її бабусі Людмилі в Куп’янськ-Вузловий.
Сусіди розповідають, що зазвичай балакучу й активну дівчинку сьогодні годі впізнати. Дитина дуже важко переживає втрату батьків. Тіла її мами і тата наразі в морзі у Харкові. Попереду ще експертизи, тож, коли їх поховають, наразі не відомо.
“Волонтери та небайдужі підтримують цю родину. Вони пообіцяли Полінці здійснити її мрію — відвезти у Париж, — каже Людмила Шевченко. — Звісно, тепло найрідніших людей ніщо не замінить, але маємо зробити все, аби в цієї дитини, яка так рано лишилась сиротою і пережила пекло, було світле майбутнє”.
