...Я в Новоолексіїці на Херсонщині. Тут живуть ті кримські татари, яких колись радянська влада не пустила на рідну землю, а також ті, які були змушені втікати від російської влади — після анексії Криму.
“У Генічеському районі живе приблизно сім тисяч кримських татар, з них половина в Новоолексіївці, — розповідає Гульнара Бекірова, заступниця голови Генічеської РДА, дружина політв’язня Кремля Едема Бекі-
рова. — Мої батьки були серед перших сімей, що приїхали сюди після того, як постановою від 1967 року “громадянам татарської національності, які раніше проживали в Криму” дозволили обирати місце мешкання на всій території СРСР.
Близько двохсот осіб повернулися із місць депортації в Середній Азії. Але їх відмовлялися прописувати у Криму, не брали на роботу. Мамі казали: “Вчителька нам потрібна, але ви — кримська татарка, вас не візьмемо”. Житло, яке забрали під час депортації, не повернули — там уже мешкали переселенці з Росії. Через усе це більшість людей повернулася до Узбекистану. Лише п’ять сімей вирішили залишитись у Херсонській області — біля Криму”.
Із часом у Новоолексіївці осідало все більше кримських татар.
“ІСЛАМ — ЦЕ МИР”
...Навпроти християнського Святопокровського храму в Новоолексіївці стоїть мечеть Джума Джамі “Аджи Белял”. Громада будувала її шість років. Знайомлюся з імамом Усі Тохло. Його батьки оселилися в Новоолексіївці у 1971 році.
“Раніше наш народ боровся за свої права в СРСР, за прописку, за реабілітацію. Тепер боротьба триває, — розповідає імам. — Боремося за права тих, хто залишився в окупованому Криму. Громадою допомагаємо потребуючим. Організували тут кімнату для гостей. Після анексії багато людей з тих, які виїжджали, зупинялися саме у нас перепочити. Також у мечеті збираємо гроші для ув’язнених окупантами в Криму”.
Усі Тохло додає, що з християнами кримські татари живуть в мирі й спокої. “Справжній іслам — це мир”, — каже імам.
...Родина Аліє Люманової переїхала до Новоолексіївки після анексії Криму. Успішні підприємці були змушені покинути все.
“Ми жили у Сімферополі, мали свій магазин, будинок, — розповідає Аліє Люманова. — Батьки залишились у Криму. А ми з дітьми виїхали. Не погоджувались з тим, що відбувається. У нас п’ять доньок і син. Коли все почалося, йому було три з половиною роки. Російські гелікоптери та літаки низько літали, сильно гуділи. І в нього досі цей страх залишився. Нещодавно винищувач пролетів, а він одразу: “Сюди Росія прийшла?” Я хочу, щоби мої діти думали і говорили вільно. Тому тепер ми тут”.
“Хто виїжджає з Криму, у нас зупиняється. Усіх приймаємо, — каже Ленур Люманув. — І сподіваюся, що Крим скоро знову стане українським, вільним”.
ДВА ПРАПОРИ
...Декілька місцевих оглядають нове футбольне поле. Над ним трудилися разом кримські татари й українці. Попросили у підприємців труби для воріт, самі їх зварили, розмітили поле на колишньому пустирі. Раніше місцеві активісти обладнали у селищі дитячий майданчик. Над майданчиком — два прапори, український і кримськотатарський.
Організатор благоустрою — Наріман Мамед. Його родина переїхала сюди з Ташкента. І також ніяк не могли знайти житло, прописатися. “У радянські часи про нас чутки розпускали, — каже Наріман. — Мовляв, приїхали татари, будуть усіх різати. Міліцію сюди спеціально присилали. Місцеві діти в школі не хотіли сидіти за однією партою з татарами. Бувало, що ми садили розсаду помідорів, а вночі приходила міліція і висмикувала. Тепер живемо дружно”.
Світлана Шевчик, працівниця дитсадка, підтверджує: “Ми і татарські, і українські свята відзначаємо разом. У нас на весіллі половина пісень були татарськими, як і половина гостей”.
І за Україну воюють — також разом.
“Одного дня мій брат Ісмаїл сказав: “Треба йти воювати. Воювати за Україну, за Крим, — розповідає Ремзі Едемов. — Пішов тут у військкомат — не взяли. Сказали їхати до Києва. У Нових Петрівцях він потрапив у батальйон “Донбас”.
У бою біля Попасної зник безвісти. Ісмаїла поранили на соняшниковому полі. Сказав побратимам, щоб відходили, а сам залишився...
“Я раніше постійно у Крим їздив, — каже Ремзі. — Дуже хочеться ковтнути повітря кримського. Але повітря нині там зіпсоване. Нема свободи. Вірю, що настануть кращі часи”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про новий український виток у справі про імпічмент Трампа
