Сім’я Дуль мешкає у Радивилові, що на Рівненщині. У батька Івана і мами Люби — 10 дітей: вісім синочків і двоє донечок. Найстаршому Веніаміну — 21 рік, а наймолодшому Давидові — лише два роки. Нещодавно жінці вручили посвідчення і відзнаку “Мати-героїня”.
Багатодітна сім’я живе у просторому будинку. Кажуть, місця вистачає для всіх. Тим паче, що чоловік добудував веранду на два поверхи. Мають господарство: дбають про город, свиней, курей, кроликів.
“Бути багатодітною мамою — це таке велике щастя!” — усміхається 44-річна Любов Дуля. Вона зі захватом розповідає про своїх дітей: “16-річний Андрійко — вправний кондитер-самоучка, щосуботи пече торти. Та й, загалом, може легко приготувати їсти без мене. Веніамін, найстарший, дружить із технікою — може що завгодно поремонтувати! Марко охоче опікується курми та качками — мріє в майбутньому мати своє пташине господарство. Назарчик уміє грати на трубі й фортепіано...”
Жінка каже, що сім’я у неї — дуже дружна, тож багато справ виконують разом. “І вареники ліпимо, і піцу печемо, і працюємо на грядці — усі разом, — каже пані Люба. — А от у хаті діти прибирають самі”.
У 12 років Любов Дуля перехворіла на ревматизм, тривалий час перебувала на обліку в лікарів, які робили невтішні прогнози: вони попереджали жінку, що під час вагітності чи пологів у неї можуть виникнути ускладнення у роботі серця.
“Та я твердо знала — в майбутньому все одно стану мамою, — каже жінка. — Не зупинила мене навіть заборона лікарів народжувати через варикозне розширення судин. Медики попереджали, що можу померти в пологовому залі. Та я вважаю, що на все воля Божа”.
Жінка усміхається: незважаючи на все, сьогодні вона — щаслива мама! Каже, ніколи не думала, що буде мати аж стільки дітей! “Мій чоловік дуже хотів синочка, бо в його сім’ї він єдиний хлопчик, має п’ятеро сестер, — каже пані Люба. — Ну, мабуть, і наврочив (сміється). Перші п’ятеро в нашій сім’ї — хлопці: Веніаміну вже 21 рік, Назару — 19, Андрійкові — 16, Маркові — 14, Іллі — 12. А потім народилися дві донечки: Даринці нині 10, а Іринці — 8. Далі ми стали батьками ще трьох ангелочків: Володі 6 років, Захарчику — 4, а Давидкові — два”.
Пані Люба зізнається: найважче було, коли дітки ще були зовсім маленькими. “Доводилося раненько вставати, щоб наварити борщу чи супу у величезній каструлі, наліпити вареників чи нарізати салату. Ще й до школи канапок наготувати, — пригадує жінка. — А тепер старші діти допомагають мені з молодшими”.
51-річний батько Іван Дуля додає: “Приємно, що дружині надали звання “Мати-героїня”.
До речі, їй виплатили одноразову матеріальну допомогу — 21 тисячу 970 гривень.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про два весілля на лінії фронту
