24-річний десантник Андрій Хоменко народився у селі Розкопанці на Київщині. З дитинства допомагав батькам у господарстві, любив футбол, брав участь у змаганнях. “Андрій багато чим захоплювався, був дуже активний. Хоч би яку мету перед собою ставив, завжди добивався бажаного, — каже 49-річна Ольга Хоменко, мати.
А головне — він був комунікабельний, відкритий, душа компанії, умів гуртувати довкола себе людей”.
Згадує, як після початкової школи переводила сина до іншого навчального закладу. Не встигла все обговорити з вчителем, а довкола Андрія вже зібралися нові однокласники. Він швидко знаходив з усіма спільну мову, тож завжди мав велике коло спілкування.
А ще захоплювався конструкторами, складав моделі літаків, його колекцію батьки досі зберігають. “Колись мріяв стати льотчиком, — ділиться мати. — Але ми все одно не думали, що вирішить бути військовим. Андрій просто поставив нас перед фактом”.
Пані Ольга припускає: можливо, молодший син пішов шляхом старшого брата Олександра, який після закінчення навчання в Національній академії сухопутних військ імені П. Сагайдачного з 2014 року боронить рідну землю.
Андрій же вчився в Одесі, як і брат, став десантником, торік брав участь у бойових діях на території Луганської області.
А від початку повномасштабного вторгнення молодший син запевняв батьків, що перебуває на полігоні. Казав, що можуть бути проблеми зі зв’язком, тож просив не переживати. “Ми не знали, що він на війні, — зітхає пані Ольга. — Душею я відчувала це, але сподівалася на краще, вірила, що все буде добре”.
А від початку повномасштабного вторгнення молодший син запевняв батьків, що перебуває на полігоні.
Одного вечора мати написала синові смс: “Ангела-охоронця вам — на ніч”. Зранку дістала відповідь: “Дякую! Обіймаю”. То було останнє його повідомлення... “А через два дні зателефонував старший син і сказав, що Андрія більше немає”, — крізь сльози ділиться мати.
Андрій Хоменко, як дізналися батьки, разом із побратимами потрапив у засідку, був поранений у шию...
За інформацією командування Десантно-штурмових військ ЗСУ, в районі населеного пункту Козаче група старшого лейтенанта Андрія Хоменка знищила п’ять БМП-3 і танк противника. Неодноразово офіцер-десантник здійснював евакуацію особового складу різних підрозділів бригади, вивозив поранених воїнів після атаки з повітря, а також танкових обстрілів противника. Загинув під час знищення ворожого десанту в районі населеного пункту Андрійчикове на Миколаївщині.
Тіло Андрія Хоменка привезли до рідної хати через тиждень після загибелі. “Я бачила свою дитину у труні, я її ховала, але душею все одно не можу цього сприйняти”, — признається мати.
Командирові десантно-штурмового взводу 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ Андрію Хоменкові присвоєно звання Героя України — посмертно. Орден “Золота Зірка” батькам вручив Президент.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про те, як з батьків школярів вимагають гроші на бомбосховища
