Під час Другої світової війни Катерину Чудик вивезли на примусові роботи до Німеччини. Жінці вдалося повернутися додому на Тернопільщину. Тут вона створила сім’ю, разом з нині вже покійним чоловіком виростила двох доньок і сина. Також має 5 онуків і 10 правнуків.
Пані Катерина все життя працювала у колгоспі. “Наша мама ніколи не могла сидіти без діла, вона завжди в русі, — розповідає 65-річна Марія Чудик, невістка довгожительки. — Ще минулого року сама пекла хліб. Дуже чекає, коли потепліє, щоб можна було поратися на городі”.
Кожен ранок бабуся починає з кави. “А ще — не уявляє свого життя без молитви. Це те, з чим вона прокидається і лягає спати. Минулого року на столітній ювілей ходила до церкви сповідатися. Мама завжди каже дітям та онукам, щоб вони постійно молилися і ходили до церкви”, — каже Марія Чудик.
Пані Катерина у 99 років перехворіла на коронавірус. “У нас захворіла вся родина, ми потрапили у лікарню, — пригадує пані Марія. — Лікарі казали, що мама — їх найстарша пацієнтка. Дякувати Богу, вона поборола цю недугу. А десь два тижні тому перенесла важкий грип. Навіть у такі моменти мама ніколи не впадає у відчай, не говорить про смерть. Вона завжди думає про хороше. Справжня оптимістка, яка дуже любить життя”.
На день народження до ювілярки прийшли рідні, близькі, сусіди, парафіяни з місцевого храму. “Вона так щиро раділа всім подарункам, — каже пані Марія. — Наша мама для нас — приклад любові до життя і вміння радіти кожному дню”.
А мрія у бабусі Катерини дуже українська — дочекатися перемоги України у війні.
