На Донеччині, під Соледаром, загинув 46-річний киянин Андрій Жованик. Він був командиром роти у ДУК “Правий сектор”. Загинув під артилерійським обстрілом від осколкового поранення...
2014 року Андрій Жованик пішов воювати на Донбас. Відзначався скромністю і волів не хвалитися своїми героїчними вчинками. До речі, його близьким другом і побратимом по зброї був оперний співак, Герой України Василь Сліпак...
24 лютого 2022 року Андрія Жованика призначили командиром підрозділу “Карпатської Січі”. Його друзі кажуть, що велику війну він зустрів з певною радістю, бо знав — вона неминуча, а чекання на неї було обтяжливим.
“Мав улюблену фразу: “Друзі, так це ж пригода!” Тобто всі виклики волів розцінювати як цікаву пригоду. Навіть коли йшлося про цю війну. Тим більше, ми всі ще з кінця 1980-х були переконані, що вона станеться”, — розповідає 45-річний Арсеній Білодуб, близький побратим загиблого, лідер гурту “Сокира Перуна”.
Під час війни Андрій Жованик брав участь у боях за звільнення Чернігівщини, Київщини, тепер — Донеччини. “Він сам у штабах вибивав для свого підрозділу найскладніші операції. І завжди вони завершувалися перемогою, — додає співрозмовник. — У баченні військової справи, в порозумінні з кожним козаком у своєму загоні рівних йому не було. Ставився до всіх передусім, як до рідних. Хоча, коли треба було, міг бути різким...”
Друзі кажуть, що він був людиною непересічної хоробрості. Міг іти в атаку на ворога зі снайперською гвинтівкою по мінному полю. Це суперечило воєнній науці, але Андрій не зважав на небезпеку.
“Побратими розказують, що навіть у такі моменти на війні, коли здавалося, світ валився на них усією вагою, всі перебували в ейфорії, бо поруч був Жованик. Він давав завдання, які, на перший погляд, неможливо здійснити, але вони успішно виконувалися, бо їх разом з ними виконував Андрій”, — каже 63-літній історик Роман Коваль, давній друг героя.
Побратими розказують, що навіть у такі моменти на війні, коли здавалося, світ валився на них усією вагою, всі перебували в ейфорії, бо поруч був Жованик.
За фахом киянин був інженером, працював виконробом. “Він був блискучим співрозмовником. З ним можна було розмовляти на найрізноманітніші теми — від філософії Шопенгауера до специфіки української вишивки ХVІІІ століття, — каже Арсеній Білодуб. — Крім того, ти наповнювався енергією цієї людини. До нього всі тягнулися. Він був насичений життям і любов’ю до нього.
Після загибелі Андрія багато людей мені говорили, що не вірять у його смерть. Всім здавалося, що він безсмертний. І всі люди, що перебували поруч, почувалися такими ж. Від нього йшло світло сили”.
Андрій Жованик виховав трьох дітей. Старший Василь став кобзарем, служить у ЗСУ. Ще є молодші — Богдан і Катерина. Дружина Оксана — філологиня. “Він був батьком як для своїх козаків, так і для своїх дітей, — зазначає пан Арсеній. — Його нащадки скажуть, що це був досконалий батько. Досконала людина. Найкращий із тих, кого я знав у цьому житті. Завдяки таким, як Андрій, ми маємо Збройні сили, які б’ються на довжелезному фронті з другою армією світу”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як працюють центри психологічної допомоги у Бучі та Гостомелі
