Валентин Коноводов служив оператором 73-го морського центру спеціальних операцій імені кошового отамана Антона Головатого. Життя Героя обірвалось 10 червня минулого року під час виконання бойового завдання на Херсонщині. Посмертно матроса нагороджено орденом “За мужність” III ступеня.
“Ще у школі Валентин займався боротьбою, згодом став майстром спорту з важкої атлетики, перебував у резерві збірної України, — розповідає Анжела Мазурук, мати Героя. — До захоплень із часом додались греплінг та бразильське джиу-джитсу. Неодноразово син ставав чемпіоном України, у його кімнаті була ціла полиця з медалями та дипломами. Ще в юні роки Валентин почав зустрічатись зі своєю коханою Софією. Дівчина чекала його зі строкової служби. Потім вони побрались, переїхали в Миколаїв, де у 2018 році син підписав контракт із бригадою морської піхоти. Служив снайпером та брав участь у боях на Донбасі. Коли через три роки контракт закінчився, поїхав на роботу за кордон”.
Та після 24 лютого 2022 року Валентин Коноводов повернувся до рідного Здолбунова, подався у місцевий військкомат і приєднався до лав 73-го морського центру ССО ЗСУ.
“Син мав позивний “Міллер”. Валентин працював за кордоном із вітчимом, який дуже полюбляв пиво цієї марки. Та й синові воно подобалося. Звідси — і позивний, — додає мати. — З передової Валентин телефонував, коли була змога, адже бої там точилися пекельні. Востаннє ми спілкувались 7 червня минулого року. Син скаржився, що сильно травмував коліно”.
11 червня матрос Валентин Коноводов виконував бойове завдання на Херсонщині. Усе пройшло успішно, бійці вже повертались на позиції. Аж раптом — ворожа міна, вибух. Її уламки сильно пошкодили руку та ногу бійця.
“Валентин вижив, він весь час був при пам’яті. Але у госпіталі від численних ран і травматичного шоку помер”, — розповідає Владислав Сухляк, здолбунівський міський голова.
За словами матері Героя, кожної ночі їй сниться Валентин. І це, додає вона, єдина можливість набутися із сином.
“Важко переживають втрату дві Валентинові племінниці. Старша дуже схожа на нього і теж займається джиу-джитсу, — ділиться пані Анжела. — Ось недавно виграла змагання і возила на могилу дядька медаль, щоб похвалитись”.
Втративши сина на війні, Анжела Мазурук допомагає іншим, кого спіткала така ж біда. “Наша родина займалася підприємницькою діяльністю — продажем жіночого одягу. Бізнес закрили. І я вирішила частину нового товару зі свого бутика (плаття, штани, спідниці, футболки ) передати дружинам і мамам наших загиблих захисників. Знаю, як це важко — хоронити рідних. Такого нікому не побажаєш. Хочу, щоб ці жінки знали, що вони не самі. Що є ті, хто співчуває і готовий допомагати”, — каже мама Героя.
