Рясу на військову форму протоієрей Української православної церкви змінив три місяці тому, бо хотів боронити Україну від російських загарбників. Та 16 липня у бліндаж, в якому перебував воїн, поцілила міна...
“Богдан народився у родині священника, тож змалечку допомагав батькові у храмі, — розповідає товариш загиблого, протоiєрей Ярослав Кушнiрчук. — У 2013 році закiнчив Одеську духовну семiнарiю. Після того його скерували на служiння в село Турiя на Кіровоградщині.
У перші ж дні отець обійшов кожну хату, щоб познайомитися з людьми. Одного разу навіть завітав на сільську дискотеку та залюбки спілкувався з молоддю. Було очевидно — він на своєму місці. Тож досить легко знайшов ключик до сердець людей, які одразу стали його поважати”.
Навідувався священник з колегою і до шкіл, будинків для літніх людей та лікарень. Вони брали із собою проектор, ноутбук, переглядали фільми й просто спілкувалися з людьми. Згодом влаштували православний табір.
“А ще Богдан організував у своїй парафії хор, — згадує співрозмовник.— Він дуже переймався, щоб служба у храмі була українською мовою. І архиєрей дав йому дозвіл, тому Євангеліє під час богослужіння читав солов’їною. Сильне почуття патріотизму отець мав завжди й перший у районі став займатися волонтерством”.
Богдан Каплун прослужив на парафії близько чотирьох років. Після того переїхав із сім’єю у Дніпро, рідне місто дружини. Там служив кліриком у храмі, що на території лікарні №6.
“Із грудня минулого року священник заговорив про те, що хотів би присвятити себе військовій справі, —продовжує Ярослав Кушнiрчук. — Можливо, у нього сталося певне вигорання. Признавався, що не бачить себе нині священником, а виконувати покладені на нього обов’язки механічно не хоче. Ми багато дискутували про це.
Отець Богдан був талановитою людиною, і тому Господь обрав його тут, на землі, своїм провідником. Він умів виголошувати проповіді без підготовки, і кожна торкалася душі. А ще не любив встановлювати плату за щось, кажучи, що не торгує благодаттю... Віряни плакали і не хотіли відпускати його на війну”.
У квітні цього року священник добровольцем приєднався до Збройних сил України та вирушив на навчання.
“У телефонній розмові пояснив: відчуває, що потрібен на фронті. Зібрав кошти, придбав амуніцію і пішов на війну, — каже співрозмовник. — Він надсилав відео, де уміло поводився зі зброєю. Йому було це все цікаво. З 14 липня з воїном не було зв’язку, але родина розуміла — там бої й вірила, що він обов’язково зателефонує. Але 16 липня у бліндаж, де перебував воїн, поцілила міна. Він загинув на місці”.
Він надсилав відео, де уміло поводився зі зброєю. Йому було це все цікаво.
Поховали Богдана Каплуна на його батьківщині — в Одеській області, з військовими почестями. У нього залишилися батьки, п’ятеро братів, дружина та діти 6-річний Анатолій та 8-літній Богдан. До слова, один із братів священника нині боронить Харківщину.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також історію 25-річного вчителя історії, який загинув на війні з росіянами
