“Мені бракує тебе в кожному моменті мого життя. Ти — моє вічне кохання”, — такими щемливими словами звертається до свого чоловіка у соцмережах дружина Яна. На початку повномасштабного вторгнення офіцер Сергій Голованьов став на захист країни.
“Чоловік народився у селі Ясени на Сумщині, невдовзі родина переїхала до Симонівки. Сергій любив футбол, виступав за клуб “Барса”, багато читав, особливо історичні книжки. А ще — писав пісні, мав гарний голос, який кожного зачаровував, — розповідає дружина воїна Яна Голованьова. — Після закінчення Харківського національного університету внутрішніх справ працював слідчим у поліції Сум, мав звання старшого лейтенанта. Багато людей, яким він допоміг, потім мені писали й дякували”.
За словами співрозмовниці, вони познайомились на сільській дискотеці. І це було кохання з першого погляду. “Сергій підкорив своєю красою, турботою, щирістю, — каже Яна. — У 2020 році ми одружилися. А в перший день 2023-го народилася донечка Варвара — наш найкращий новорічний “подарунок”. Сергій був на пологах, підтримував мене. А потім допомагав з дитиною. Я так любила спостерігати, як він з нею бавився, з ніжністю брав на руки. У мене був найкращий у світі чоловік. Він завжди приходив додому зі смаколиками й вільний від роботи час присвячував родині”.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Сергій Голованьов спочатку служив у підрозділі “Сова”. Чергував на блокпостах, у державних установах, оформляв перших полонених російських солдатів. Потім подав рапорт і перевівся до штурмового полку “Сафарі” бригади “Лють”. Йому здавалося, що він недостатньо робить для перемоги, тому вирішив піти на передову.
“Сергій казав, що треба завершити цю війну перемогою. Аби нашим дітям і внукам не довелося знову брати до рук зброю, — додає Яна. — Біду ми відчували... Якось донечка встала посеред ночі й побігла до вхідних дверей з криком “Тато”. А мені приснився сон, наче я проводжаю Сергія на потяг, а він купує букет і каже: “Прощавай”. А далі коханий зайшов у той поїзд і він рушив. Звісно, всі недобрі думки я відганяла. Родина молилась, аби кулі його минали. Але... Це сталось у місті Часів Яр на Донеччині. Зі слів побратимів, Сергій прикрив собою боєкомплект від ворожого ударного безпілотника, який знаходився у підвалі. Тобто ціною власного життя він врятував друзів. Коханий загинув, а боєкомплект не здетонував. Життя чоловіка обірвалося у день його народження — 20 червня минулого року. Сергій часто казав, якщо треба буде життя покласти за побратимів, то покладе. Ці слова виявилися пророчими”.
Поховали 28-річного воїна на Алеї Слави у Сумах. Посмертно офіцера нагородили орденом “За мужність” III ступеня та нагрудним знаком “Комбатський хрест”. Командування полку “Сафарі” зробило подання щодо присвоєння Сергію Голованьову звання Героя України. Відповідну петицію створила й дружина. “Я досі не вірю, що його немає, — каже Яна. — Увесь час чекаю, коли відчиняться двері й Сергій знову скаже: “Мої любі, я вже вдома”.
