65 років Іван Бучківський викладав у Градівській школі, що на Городоччині, християнську етику, українську мову, мистецтво та літературу. “Горіти та запалювати інших”, — таким завжди був життєвий девіз учителя, кажуть його вихованці.
“Тато народився у селі Купновичі Самбірського району в незаможній родині. Тому громада взяла на себе витрати за його навчання у Самбірській гімназії, — розповідає Мирослава Олійник-Бучківська, донька довгожителя. — Потім закінчив Дрогобицький учительський інститут і став педагогом. У 1944 — 1947 роках, ризикуючи життям, батько навчав у підпільному “Університеті історії України” вояків УПА. У 1955 році переїхав із сім’єю у село Градівка, де працював учителем 65 років. Саме він домігся, щоб до 150-ліття Тараса Шевченка, у вересні 1964 року, в селі постав пам’ятник Кобзареві. Влада це не схвалювала, потрібно було оббивати чиновницькі пороги, але якось тато подолав усі бюрократичні перепони. Він також відновив “Просвіту” на Городоччині. Його цькували, попереджали, що звільнять з роботи, але ніхто не залякав батька”.
У свої сто років Іван Бучківський поволі пересувається по будинку, не розлучається з книжками та любить поспілкуватись. А ще кожного дня довгожитель молиться за перемогу України.
До речі, він — найстарший пластун України. Пластову присягу Іван Бучківський склав ще у 19-річному віці. Зі слів доньки, батько відвідував пластові заняття, доки дозволяло здоров’я, показуючи приклад молоді. Та найбільше дідусь пишається своєю великою родиною. Він виховав із дружиною трьох дітей, має шість онуків та вісім правнуків.
