Чоловік — із села Вівня, що на Львівщині. Він пригадує: ще в час служби в армії, яку проходив на Байкало-Амурській магістралі, переморозив ноги — відтак судини звузились. Коли прийшов із війська, то забув про проблему. Одружився, в пари народилися син та донька, треба було багато працювати.
“Одного ранку встаю, а нога болить, — каже чоловік. — Замість того, щоб піти до лікаря, я перебинтував її — біль минув. Тож я пішов працювати на поле. Втім біль повертався. Коли звернувся до лікарів, то було вже пізно... Дорогі таблетки не допомогли. Операція, під час якої мені вставили артерії виробництва США, теж не подіяла. Тож лікарі сказали, що ногу треба ампутувати. Тепер усіх закликаю — не легковажте здоров’ям!”
Нині чоловік пересувається в інвалідному візку. Незважаючи на труднощі, він не втратив оптимізму.
“Живу сам, дружина — на заробітках в Італії, дочка живе в Києві, син має окремий будинок, — розповідає чоловік. — Сам варю їсти, їжджу по продукти в магазин — він недалеко від дому. Он сьогодні покосив подвір’я. Так, сам! У звичайній косі я обрізав держало, ручку нижче переробив, тому можу косити й на візку. А ще пересадив 70 корчів малини, цього року добре розрослася! Також доглядаю сад — син висадив 17 плодових дерев. А от з городом дати раду самостійно не можу, бо треба нагинатися. Ще я дрова рубаю, складаю...
За дружиною сумую, бо тепер вона не може приїхати у відпустку через пандемію коронавірусу. Чекаю Галю наступного літа — матимемо дві важливі дати: 50-й ювілей дружини і перлинове весілля (30 років шлюбу)! Зберуться діти, четверо внуків. Я — оптиміст, і вірю, що все буде добре!”
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також ще одну історію, яка вразила читача нашої газети до глибини душі
