“Я не міг спокійно жити в Канаді, усвідомлюючи, що відбувається в Україні, тому прийняв рішення приїхати сюди й робити свій вклад у перемогу”, — каже 58-річний Ігор Цап.
“Мої рідні і по маминій, і по батьковій лінії боролися за вільну Україну в ОУН-УПА, — розповідає українець. — Тата репресували в Казахстан, дядька — у Німеччину. Маму також виселили в Казахстан. Там мої батьки й познайомились”.
Пан Ігор виїхав у Канаду в 1990 році. Згодом до нього переїхали дружина, донька і син. У Канаді чоловік отримав освіту масажтерапевта, вже має 22 роки практики.
Україну пан Ігор не забув. У 2004 році був спостерігачем на виборах президента в Донецьку, брав участь у Помаранчевій революції. “Дуже хотів, щоб Україна розвивалася, щоб відбувалися зміни на краще”, — каже він.
Коли розпочалася велика війна, чоловік підтримував коштами українське військо. Та в один момент зрозумів, що мусить поїхати в Україну — і допомагати наближати перемогу тут.
“Мені було боляче дивитися на мирне життя у Канаді й розуміти, що в Україні мої земляки живуть в окупації, страждають, терплять, гинуть... А військові віддають життя, аби захистити країну від ворога, — пригадує чоловік. — Тому вирішив — потрібно їхати до України й допомагати військовим у реабілітації — масаж відіграє важливу роль у цьому”.
Мені було боляче дивитися на мирне життя у Канаді й розуміти, що в Україні мої земляки живуть в окупації, страждають, терплять, гинуть...
Ігор Цап приїхав в Україну на початку вересня. “А син Роман вирішив, що приїде в жовтні, — каже чоловік. — Планує спершу волонтерити у Польщі, а потім вирушити в Україну. Шукає, де зможе бути корисним”.
Пан Ігор працює з військовими, які в одній з лікарень Тернополя проходять реабілітацію після поранень. Чоловік зізнається: щасливий, що може побачити наших сміливих бійців, їхні очі, запал до боротьби за свободу.
“Їхні тіла напружені, виснажені, травмовані, — каже масажист. — Але вони дуже хочуть назад на фронт, до побратимів, щоб разом захищати нашу землю. Кажуть: “Хто, як не ми? Коли, як не тепер?” Ці люди дуже вражають. Я дякую за честь познайомитися з ними, зробити їхнє самопочуття кращим”.
Масажист уже допоміг 60 бійцям. Незабаром він мусить повертатися у Канаду. Втім не припинятиме свою допомогу Україні. “Інакше ніяк, — каже Ігор Цап. — Роблю свій вклад у перемогу. Нині це найголовніше завдання для кожного українця”.
