24 лютого минулого року 32-річний полтавець, ветеринар за фахом, Олександр Журавель о шостій ранку вже стояв на порозі військкомату. За декілька днів потрапив до лав ТрО, освоїв фах парамедика й дістав позивний “Жура”.
Фото надав герой
Боєць пригадує, як 23 січня цього року отримав поранення під Соледаром. “Зранку було сонячно, тож над нами літало багато дронів, почався масивний мінометний обстріл. Один з побратимів зазнав поранення, ми чекали на БТР, аби його евакуювати”, — розказує Олександр. Раптом біля нього впала міна. Каже, спершу не відчував болю, лише побачив пошматовану нижче коліна праву ногу. Крім того, осколками посікло праву руку. Згодом же стало відомо, що від вибухової хвилі постраждав кишківник.
Медики стабпункту надали Олександрові першу допомогу, після чого за життя бійця боролись у кількох госпіталях країни. Приблизно десять разів воїну проводили переливання крові, він переніс 15 оперативних втручань.
“Зокрема, провели декілька реампутацій ноги, — ділиться. — Видалили 11 сантиметрів кишківника. Ще й підключили до апарату гемодіалізу, адже розвинулась ниркова недостатність”. Через важкий стан пацієнта ввели у медикаментозну кому на 11 днів, протягом двох місяців він був у реанімації. За цей час Олександр схуд з 80 до 49 кілограмів.
Підтримувала “Журу” увесь цей час його кохана. “У березні Сашко почав виходити з коми, — пригадує 32-річна Ольга. — Одного дня кур’єр привіз мені від нього квіти. Досі не розумію, як Сашкові вдалось замовити цю послугу, адже йому було важко розмовляти й рухати руками, він був знесилений, не міг навіть сидіти”.
А коли Ольга прийшла у військовий госпіталь, то Олександр зробив їй пропозицію. І кохана погодилась! “Медсестри витирали сльози, а лікарі навіть дозволили нам поцілуватись, хоч це було в реанімації”, — з усмішкою пригадує Ольга.
Вона не сумнівається, що в будь-якій життєвій ситуації Сашко стоятиме за неї горою. Жінка пригадує, як на початку стосунків Олександр перейнявся тим, щоб знайти підхід до її восьмирічного синочка Тимура, навіть читав спеціальну літературу. Та якось заявив коханій: “Поганим поліцейським” будеш ти, бо я не зможу”.
Навесні у центрі “Незламні” 33-річному Олександру Журавлю запропонували новий, остеоінтеграційний метод протезування. “Лікарі попередили про ризики, — каже “Жура”. — Зокрема, якби імплант не прижився, решту ноги довелося б ампутувати. Але я наважився”.
Фото надав герой
Олександр став другим в Україні пацієнтом, якому в кістку вживили імплант для кріплення протеза. Вже через тиждень після операції військовий почав поволі ходити. Тепер каже, що бачить чимало переваг у такому протезуванні, адже відчуває навіть зміну поверхні, на яку наступає. “Цей протез став продовженням моєї ноги”, — додає Олександр.
Попереду — період реабілітації. Опісля Олександр Журавель планує побратись із коханою і провести час з найріднішими. “А тоді повернусь на службу, — запевняє. — Побратими чекають”.
