Марія Рєчкіна мешкає у прифронтовому селі Петрівське, що на Харківщині. Нещодавно пенсіонерка відзначила поважний ювілей — офіційно їй виповнилося сто років. Але рідні та близькі добре знають, що насправді бабуся Марія старша.
“Аби 18-літню дівчину в роки Другої світової війни примусово не вивезли до Німеччини, односельці пішли на ризик — допомогли їй зробити нові документи. І записали на два роки молодшою, — розповідає секретарка Балаклійської міської ради Оксана Бондар. — Тому виходить, що за паспортом Марії Омелянівні 14 вересня виповнилося 100 років, а насправжки — вже 102.
Після школи Марія навчалася у професійному училищі, здобула фах пекаря. Тоді повернулася до рідного села, працювала у пекарні, продавчинею. Її чоловік давно помер. Своїх дітей у подружжя не було, тож всю турботу і любов віддавали племінникам. До великої війни ті часто навідувались у гості, тепер — зрідка. Тож допомагає їй соціальний працівник”.
На початку повномасштабного вторгнення Петрівське окупували росіяни. “Бабуся Марія навіть якби і хотіла, то не встигла б поїхати зі села: загарбники доволі швидко зайшли у нашу громаду, — мовить далі Оксана Бондар. — Односельці всіляко підтримували стареньку, ділилися продуктами. Через обстріли її будинок був пошкоджений, побило вікна, двері. Але добре, що стіни вціліли. Після звільнення села завдяки благодійним фондам хату вдалося відновити”.
За словами співрозмовниці, попри життєві випробування, Марія Омелянівна залишається життєрадісною, щирою і привітною. “Як на свої чималі роки, вона ще добре почувається, ходить, дбає про себе. Дуже любить трав’яний чай, солодке, фрукти, хлібчик з сальцем. Нам, молодшим, завжди наказує, щоб менше нервувалися, бо всі хвороби від нервів. Знаєте, хай як важко, але вона завжди усміхається, не втрачає оптимізму. Хто знає, може, саме в цьому і криється секрет довголіття, — каже пані Оксана. — Коли ми прийшли зі старостою і заступником мера вітати уродинницю, то вона і стіл накрила, і на прощання обійняла кожного, провела аж до воріт. Нині Марія Омелянівна — найстаріша жителька нашої громади”.
