Так, нежить минає, але надокучають біль голови, підвищена температура, відчуття розпирання у переніссі, зникає нюх. Такі симптоми гаймориту.
— Це запалення слизової оболонки верхньощелепних (гайморових) пазух, яке зазвичай розвивається як ускладнення ГРВІ і спричиненого ним нежитю. Він — нормальна захисна реакція на віруси: організм намагається “вимити” подразники, але не завжди з цим справляється, — пояснює лікарка-отоларингологиня Олена Комар. — Через набряк слиз накопичується усередині гайморових пазух, перетворюється на сприятливе середовище для розмноження бактерій (стрептококів, стафілококів тощо), що й призводить до запального процесу.
— У квітні чимало людей уже потерпає від алергії на пилок рослин. Чи може до гаймориту призвести алергічний нежить?
— Так, гайморит може бути й наслідком нелікованого алергічного риніту. При ньому навіть можливий розвиток поліпів — доброякісних гіперпластичних розростань слизової оболонки порожнини носа. У деяких хворих унаслідок алергії вона набрякає, місцями надмірно потовщується, просвіт носових ходів зменшується. Таким чином розвивається хронічний поліпозний риносинусит — гайморит.
— Як правильно лікувати цю хворобу, щоб вона не стала хронічною?
— Насамперед слід грамотно лікувати нежить. При вірусній інфекції важливо промивати ніс (фізіологічним розчином або розчином морської солі), за призначенням лікаря використовувати судинозвужувальні краплі. При бактеріальному риносинуситі фахівець може призначити й антибіотики. Алергічний нежить теж потрібно тримати під контролем. Допомагають спеціальні препарати, які сповільнюють алергічну реакцію, зменшують набряк слизової.
А ось “вигрівати” гайморит (деякі люди використовують для цього гарячі сіль, яйце тощо), робити парові інгаляції — неприпустимо. Це може призвести до поширення інфекції, розвитку ускладнень, як-от запалення оболонок головного мозку, ураження зовнішнього, середнього або внутрішнього вуха.
— Хто найбільше ризикує захворіти на гайморит?
— Це може статися і з дітьми, і з дорослими. Все залежить від наявності хронічних хвороб і від того, наскільки міцний імунітет. А ще — від стану зубів. Річ у тім, що нелікований карієс, зруйнувавши емаль, може дійти до зубного кореня. А корені зубів верхньої щелепи розташовані дуже близько до дна гайморової пазухи. Інфекція потрапляє туди, зруйнувавши тонку перегородку, й починається запальний процес.
