Шість років він служив у полку “Азов”. Коли ж на початку лютого закінчився контракт, вирішив його не продовжувати — хотів налагодити цивільне життя, одружитися. Проте вторгнення ворога зламало всі плани: у перший же день повномасштабної війни старший солдат повернувся в лави ЗСУ.
Олександр Гряник народився у Києві, навчався у місцевій гімназії №32, а згодом — у Національному економічному університеті імені В. Гетьмана на факультеті міжнародної економіки та менеджменту.
“Саша завжди був дуже активний, з дитинства любив футбол і скейт, мав багато друзів, — розповідає подруга дитинства Дарина Ейсмонт. — Він був дуже сміливий, готовий прийти на допомогу. Мав неперевершене почуття гумору”.
Також відзначався сильним почуттям обов’язку. “Не терпів несправедливості, вважав своїм обов’язком захищати тих, хто цього потребує. Саме тому в 2016 році пішов боронити Україну в складі полку “Азов”, — згадує Дарина.
Олександр Гряник не раз брав участь у важких боях, але ніколи не ділився деталями з близькими, старався відгородити їх від переживань. “Коли я питала, як у нього справи, завжди відповідав, що все добре. Хоч я знаю — за шість років служби йому довелося пережити багато жахливих моментів”, — розповідає подруга.
Мрія Олександра — збудувати сім’ю — так і не здійснилася. “24 лютого Саша мені написав, що пожив цивільним життям 20 днів, а тепер повертається в армію, — ділиться співрозмовниця. — Він ніяк не міг потрапити в Маріуполь, тому подався в тероборону Києва. Та потім залучив усі зв’язки і таки добрався у вже оточене місто”.
24 лютого Саша мені написав, що пожив цивільним життям 20 днів, а тепер повертається в армію.
Його поява в лавах захисників підбадьорила побратимів. Товариші жартома дорікали, що він сам прийшов у пекло. Та справжнє пекло було попереду.
“Після декількох днів перебування у Маріуполі Саша написав мені, що загинув його найкращий друг. Потім розповідав, що в захисників міста немає води, їжі, медикаментів... Коли військові зайняли оборону в “Азовсталі”, ситуація ще більше погіршилася. Саша розповідав, що їсть раз на день чи два прісний корж і цибулю. Коржик старався залишати на вечір, аби голод не заважав заснути”, — каже Дарина Ейсмонт.
“Я справді не думаю, що роблю щось надприродне. Просто вважаю це єдино правильним — як переходити дорогу на зелене світло”, — відповідав на слова про його героїзм боєць полку “Азов” Олександр Гряник.
І Дарина вірила, що він вибереться з Маріуполя живим. “Ми поширювали петиції, говорили... та ні, кричали про проблему блокади Маріуполя на всіх можливих майданчиках. Але врятувати Сашу не встигли...” — зітхає жінка.
Вранці 8 травня Олександр Гряник не вийшов на зв’язок, а вже наступного дня його побратими опублікували в соцмережах чорно-білі фото героя. Родині захисника повідомили, що він загинув від вибуху бомби, що потрапила у бункер, де перебував...
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про те, як з батьків школярів вимагають гроші на бомбосховища
