На рахунку 25-річного Сергія Пархоменка — 38 бойових вильотів на Су-25, знищення понад 50 броньованих машин і 20 танків ворога. Офіцер загинув під час бойового завдання у районі Гуляйполя на Запоріжжі. Звання “Герой України” йому присвоїли посмертно.
“Батько, дідусь і брат Сергія — військові авіатори, — каже Олексій Гаркуша, пресофіцер. — Він з дитинства мріяв пов’язати своє життя з військовою службою. Саме тому після закінчення школи вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Коли на Сході розпочалась антитерористична операція, тато курсанта — Ігор Пархоменко — виконував бойові завдання у повітрі, а син прийняв рішення продовжити навчання у Харківському національному університеті повітряних сил імені Івана Кожедуба на льотному факультеті. Вступив з першого разу, вразивши комісію як фізичною, так і теоретичною підготовкою, адже заради своєї мрії Сергій з ранку до ночі займався спортом та читав спеціалізовану літературу”.
У 2019 році майбутній Герой України отримав кваліфікацію льотчика третього класу. Після того пішов служити до 299-ї бригади тактичної авіації, що в Миколаєві. Йому довірили посаду командира авіаційної ланки.
“Нещодавно Сергій одружився й у березні вперше став татом, — розповідає Олексій Гаркуша. — Але зумів побути зі своїм синочком лише декілька днів, бо ніс військову службу.
Попри молодий вік, офіцер проявив себе як професіонал, який неодноразово виводив авіаційну техніку з-під ракетних обстрілів. Сергій виконав 38 бойових вильотів, під час яких знищив чимало техніки рашистів, 20 цистерн із пальним та декілька сотень їхніх військових. Йому пророкували велике майбутнє у військовій авіації й часто вдвічі старші побратими зверталися до нього за мудрою порадою”.
Капітана Сергія Пархоменка відзначили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Але нагороду він так і не встиг отримати особисто. Боєць героїчно загинув у бою на Запоріжжі.
“Через те, що в рідному Харкові постійно були обстріли, рідні вирішили поховати льотчика у Вінниці, — розповідає Юрій Ігнат, речник Повітряних сил ЗСУ. — Аби віддати останню шану Сергію, у небо піднялась пара винищувачів, на яких загиблий літав.
Ніхто не міг стримати сліз, коли до портрета усміхненого тата побратими піднесли на руках його двомісячного синочка... Хтозна, може, й він у майбутньому продовжить військову справу свого славетного роду...
Після прощання з героєм його батько Ігор Пархоменко знову повернувся на передову й тепер воює за двох. Адже мусить обов’язково разом з побратимами вибороти перемогу України, про яку так мріяв його син”.
