Віцечемпіон Європи з панкратіону, чемпіон України з гирьового спорту, майстер спорту з греко-римської боротьби та батько двох дітей Дмитро Шпак поліг під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.
“Він був чудовою людиною, великим трудоголіком — тренувався багато і старанно, — згадує Олександр Левченко, колишній тренер Дмитра Шпака з греко-римської боротьби. — До речі, в їхній родині всі четверо синів — майстри спорту...”
“На кар’єру Дмитра відчутно вплинула автокатастрофа, в яку він потрапив у 16 років разом із старшим братом Славком, — каже Валентин Литвинчук, який приятелював і тренувався з героєм із першого класу. — Славік встиг витягнути брата та водія з розчавленої машини, після цього помер від травм. Тоді Дмитро пообіцяв досягнути найвищого успіху заради загиблого брата.
Навіть через отримані травми та після тривалої реабілітації він не зав’язав з греко-римською боротьбою, виконав норматив майстра спорту, після чого перейшов у панкратіон і навіть став віцечемпіоном Європи. У 37 років Дмитро тріумфував на першості України з гирьового спорту! Він таки став успішною людиною, успішним спортсменом і успішним воїном”.
“Дмитро був дуже порядним, справедливим, добрим, він ніколи не кидав друзів у біді, — каже Алексан Мхітарян, тренер збірної України з греплінгу, який приятелював із загиблим героєм з 2009 року. — А ще мав сталеву волю. Часто згадую його бій за вихід до фіналу чемпіонату Європи, що відбувався у Південному. Дмитро розсік брову, почалася кровотеча. Та він вирвав ще одну перемогу й вийшов у фінал, а разом з тим приніс медаль для нашої країни! У боротьбі на килимі він віддавав усього себе, а в боротьбі за Україну він віддав своє життя”.
За словами Валентина Литвинчука, Дмитро Шпак мав формальні підстави уникнути участі у війні. “Попри вмовляння друзів, він не лише не відмовився від вступу в ЗСУ, не обрав службу в штабах, але й першим рвався у найгарячіші точки. І це при тому, що неодноразово був на волосині від смерті. Два роки тому Шпака серйозно підкосив ковід, випаливши 70% легенів. Діма вижив. Війна, на жаль, забрала нашого Дмитра...” “А ще Дмитро обожнював свою дружину Інну та двох дітей-близнят, — веде далі Валентин Литвинчук. — Пригадую його сльози радості, коли дев’ять років тому вони народилися...
Спортсмена поховали за два дні до дня народження його діток. Наш герой знайшов свій спокій у рідному місті Путивлі. Останнім часом Діма проживав у Києві, але казав мені, що мріє повернутися до рідного міста, завести сільське господарство й спокійно жити “без інстаграмів, фейсбуків та телеграмів”.
Ми завжди пам’ятатимемо його як вірного сина своєї Батьківщини. До речі, за свої безкорисливі вчинки Дмитро Шпак отримав від побратимів позивний “Добрий”.
