31-річний десантник Михайло Ломпас родом із селища Битків, що на Івано-Франківщині. З 19 років, після закінчення навчання, працював за кордоном. Але в квітні повернувся в Україну, аби захищати її.
“Так, брат був у Польщі, міг відсидітися там у час війни, проте приїхав додому й пішов записуватися добровольцем, — розповідає сестра загиблого Ірина Іванюк. — Його тричі відправляли з військкомату, оскільки не було місць у бригаді. Втім він таки пішов воювати — у день народження доньки. Це було на великодні свята, 26 квітня.
А загинув через місяць і один день. Востаннє розмовляв із батьками та писав друзям 24 травня, опісля ж зв’язок зник. Ми почали його пошук, за декілька днів дізналися, що брат пропав безвісти. Невдовзі нам повідомили, що він загинув”.
“Михайло Ломпас разом із бригадою потрапив під артилерійський обстріл у Червоному Лимані, — каже Андрій Гунда, голова Пасічнянської територіальної громади. — Загинув героїчно: маючи поранення, прикрив собою травмованого побратима. Власне, коли знайшли тіло Михайла, під ним був інший військовий, якого доправили до шпиталю. Тобто ціною власного життя він урятував іншого”.
“Ціною власного життя брат урятував приблизно 100 осіб, прикриваючи їх відхід із позицій під обстрілами “Градами”, — додає Ірина Іванюк. — Лише через декілька днів побратими — з чималим ризиком — змогли забрати з позиції його тіло”.
Ціною власного життя брат урятував приблизно 100 осіб, прикриваючи їх відхід із позицій під обстрілами “Градами”.
Перша вчителька солдата Ольга Миронюк каже, що Михайло був дуже щирим і товариським. “Завжди готовий прийти на допомогу, — ділиться Ольга Ярославівна. — Що не попросиш — без вагань відгукувався. Він був таким відповідальним...”
“Михайло відзначався працелюбством, а ще — сміливістю, — додає Оксана Гунда, однокласниця. — Тому я зовсім не здивувалася, що він повернувся з-за кордону, аби піти захищати Україну. Михайло був патріотом. Це було у нього в крові”.
“Сміливість у Михайла Ломпаса, напевно, від батька, — каже пан Гунда. — Свого часу він воював в Афганістані, вижив один із взводу. Тож Михайло розумів, що таке війна...”
До слова, чоловік в армії не служив. Перш ніж вирушити на фронт на Донеччину, побув на навчаннях десять днів. Долучився до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був здорованем: зріст — 1 метр 87 сантиметрів, вага — 106 кілограмів. Справжній український богатир...
“Я дуже важко перенесла цю втрату, — признається Ольга Миронюк, перша вчителька покійного, в якого, окрім доньки, залишилися молодший брат і сестра. — Нехай Михайло журавлиною піснею залишиться у нашій пам’яті!..”
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як українські чоловіки уникають мобілізації
