Олександр Махов одним з перших українських журналістів побував на станції “Академік Вернадський”. Був єдиним кореспондентом на борту літака, що проводив евакуацію хворих на ковід українців з Уханю. Мав блискучу телевізійну кар’єру, але врешті-решт замість мікрофона взяв до рук автомат...
Він народився в Луганську. Закінчив Східноукраїнський національний університет імені В. Даля. Працював на місцевому телебаченні. Невдовзі одружився, в нього народився син. Та у 2014-му його життя, як і багатьох українців, змінилося.
“Він на власні очі побачив, що таке “руская вєсна”, знімав сюжети про те, що відбувається в Луганську. Зрозумів, що залишатись там небезпечно. Тож переїхав до Києва, — розповідає Анастасія Блищик, наречена Героя. — Працював кореспондентом на телеканалах. Часто їздив у відрядження на Донбас і висвітлював події із зони бойових дій. А потім вирішив, що не може більше залишатись осторонь і пішов воювати добровольцем”.
У 2016 році Олександр приїхав до столиці й повернувся в журналістику. На той час уже розлучився з дружиною.
“Після того як повернувся з війни, де бачив смерті, Саша дуже поспішав жити: всюди мав бути першим, скрізь хотів побувати, все побачити, — каже Анастасія. — Так, у 2017 році мав відрядження в Антарктиду. У 2020-му був єдиним журналістом на борту з евакуйованими українцями, хворими на ковід, з Уханю і впродовж двох тижнів сидів на обсервації у Нових Санжарах. А ще зняв крутий репортаж про наших миротворців у Конго. Він завжди прагнув бути в епіцентрі подій”.
Анастасія й Олександр познайомились на роботі. Дівчина прийшла на телеканал, де той працював, у лютому 2020-го.
“Якось ми зустрілись у ньюзрумі, і я відчула, що між нами спалахнула якась іскра. Він мені сподобався, та і в мене, і в нього були стосунки. Ми спілкувались як колеги, але нас тягнуло одне до одного”, — ділиться жінка.
На День Незалежності того року Настя вела пряме ввімкнення з Майдану, де маршем проходили ветерани. Сашко, коли проходив повз зі своїми побратимами, раптом вибіг з колони і у прямому ефірі поцілував її в щоку. Признався, що вже давно хотів це зробити.
“Ми разом пізнали, що таке справжнє кохання, — каже Анастасія. — Нам було так добре вдвох! Ми багато подорожували Україною й за кордоном, сплавлялись на байдарках, ночували в наметах. І хоч би де були, я завжди почувалася у безпеці!”
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олександр пішов у військкомат. Хотів долучитись до побратимів, але його бригада була вже укомплектована. Тож потрапив до 95-ї окремої десантно-штурмової. Спершу був під Слов’янськом, а потім — під Ізюмом. Постійно телефонував коханій...
5 квітня Олександр під звуки вибухів освідчився — став на коліно і замість обручки простягнув на камеру кільце від гранати. Настя сказала “так”.
А 4 травня його життя обірвалось. 36-річний Герой загинув на Харківщині внаслідок артилерійського обстрілу російських окупантів.
“Неподалік від Саші розірвався снаряд, осколок влучив у легеню. Коли він помирав, то попросив медика передати, як сильно мене любить, — ділиться жінка зі сльозами на очах. — Тепер я назавжди наречена Героя, який боронив країну і кожного з нас...”
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чому долар рвонув угору і що буде з курсом далі
