Пів року тому він звільнився з роботи та підписав контракт із ЗСУ. Прагнув справедливості у світі. Під час боїв у Київській області він, механік-водій танкового взводу, знешкодив приблизно 30 одиниць техніки противника. Та внаслідок авіаційного удару отримав смертельне поранення...
“Сашко змалечку був ще тим розбишакою, але в гарному сенсі цього слова. Дуже активний, любив досліджувати світ, — каже 30-річний брат загиблого Володимир Лук’янович. — Прикладом для нас завжди був наш батько, який все життя пропрацював у правоохоронних органах. Ми рівнялись на нього в людських чеснотах”.
Олександр отримав вищу освіту в Луцьку за спеціальністю “електропостачання”. Відслужив у повітряно-десантних військах. А опісля працював в одній зі структур на залізниці.
“Свою кохану Анну брат зустрів у селі в клубі, звідки родом наша мама. Якось усе закрутилось — і пара побралась, — каже Володимир. — Придбали квартиру неподалік Володимира-Волинського. Шість років тому стали батьками Вероніки, а в січні минулого року в них народився син Андрій. Сашко отримав підвищення на роботі...
Однак в один момент написав заяву на звільнення і вирішив підписати контракт із ЗСУ. Він прагнув справедливості та чесності, яких не було на окупованому Донбасі...”
У 14-й механізованій бригаді Олександр Лук’янович отримав посаду старшого механіка — водія у роті танкістів.
“Востаннє був вдома на новорічні свята, возив діток до Ковеля — помилуватися ялинкою. Про ті щасливі моменти тепер нагадують лише фотографії”, — каже брат загиблого.
Востаннє був вдома на новорічні свята, возив діток до Ковеля — помилуватися ялинкою.
Коли почалась широкомасштабна війна, Олександр час до часу телефонував дружині й казав, що все добре. Але ніколи не ділився переживаннями.
“Він загинув під час бою на території Київської області. Знищив до 30 одиниць ворожої техніки. Сам бій тривав дві години. Після того солдати від’їхали танком на дозаправку, поповнити боєприпаси. І тут ворожа авіація завдала удар. Олександр отримав проникаюче поранення у черевну порожнину, його посікло осколками, трохи обгорів. Загинув на місці разом із начальником штабу”, — каже Володимир.
Олександра поховали у Володимирі-Волинському. Президент Зеленський присвоїв йому посмертно звання “Герой України”.
“Він для нас і так був героєм, а відзнака від президента лише ще раз це підкреслила”, — каже Володимир.
Дружина загиблого воїна та діти нині в Польщі. Там вдовою та малечою опікуються волонтери, друзі її чоловіка.
“Анна мусить бути сильною заради дітей. І виховати їх гідними патріотами своєї держави. Про це завжди мріяв Сашко. Мріяв він і про перемогу. Обіцяємо — вона буде!” — каже брат Героя України.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що прилітає в Україну від триклятого ворога
