Наталя Красильникова керувала управлінням Служби у справах дітей та віддала соціальній службі 24 роки свого життя. Допомагала сиротам влаштуватись у нові сім’ї, постійно проводила роботу із кризовими родинами. Серед ночі могла разом із поліцією поїхати на порятунок дитини, яка потерпала від батьків-тиранів…
“Останніми роками вона працювала із патронатними родинами. Маріуполь очолював рейтинг зі створення будинків сімейного типу, в чому чимала заслуга Наталії Володимирівни. Вона була прикладом для інших. Із чоловіком виховала двох доньок — Ангеліну і Ринату”, — розповідає Олена Парамонова, заступниця мера.
“Також Наталія Володимирівна ініціювала для сиріт розважальні вистави та заходи в драмтеатрі, який очолював ії брат, — додає Людмила Прунчак, колега загиблої. — Важко повірити, що тепер цей мистецький заклад став утіленням місця страждань і смерті”.
Колеги та друзі згадують, що Наталія Красильникова свій вільний час присвячувала сім’ї, також займалася спортом, любила мандрувати. Їй подобалося відпочивати в Карпатах, а також на берегах рідного Азовського моря.
“Вони разом із чоловіком і дітьми мали спільне хобі — футбол. Усі разом вболівали за “Шахтар”. Чоловік Наталії працював на заводі “Азовсталь”, — каже пані Людмила.
У період активних бойових дій Наталія Красильникова займалася евакуацією сиріт із центру соціальної підтримки “Крила надії”.
“Вона проживала на Лівому березі. Ця частина міста першою прийняла удар, росіяни одразу стали її активно бомбардувати, — розповідає пані Людмила. — Наталя взяла на себе евакуацію 90 сиріт. І дітей з інтернатних закладів вдалося вивезти. Згодом ми евакуйовували студентів, які мешкали в гуртожитках, а також родини з будинків сімейного типу. Це була важка й дуже ризикована робота.
У березні в нас обірвався зв’язок. На жаль, вона не встигла виїхати з Маріуполя. Згодом стало відомо, що під час бомбардування росіянами Наталія та вся її родина — чоловік, діти і мама — загинули у своєму помешканні...”
Нещодавно Наталія Красильникова була нагороджена орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. Посмертно.
До слова, за національністю Наталія — грекиня (у Маріуполі жило багато греків), але ця жінка була справжньою патріоткою України...
