Новина про повномасштабний наступ РФ вразила Семмі Соу, і він щиро перейнявся долею нашої держави...
“Я просто закохався в Україну та її людей, — розповідає стоматолог із Гонконгу. — Зрозумів, що маю допомогти українцям, які переживають такі важкі часи. Рідні та друзі казали: “Ти можеш просто надіслати гроші”. Я робив це. Але всім серцем розумів, що мушу дати українцям щось більше...”
Відтак Семмі Соу вирішив приїхати в Україну. Він мав досвід волонтерства у “Карітасі Гонконг”, тож звернувся до українського відділення цього благодійного фонду. Відділення у Тернополі запросило закордонного волонтера приєднатися до них. Аби доїхати у “файне місто”, Семмі прилетів до Польщі, а далі вирушив потягом до України.
“Я сказав, що можу робити все що завгодно: водити машину, роздавати їжу чи одяг, складати речі, готувати страви китайської кухні чи працювати як стоматолог”, — додає іноземець.
Тепер Семмі Соу мешкає у “Карітасі” — тут спілкується з людьми, які постраждали через війну, складає та роздає продуктові набори.
“Він дуже швидко освоївся у Тернополі й активно працює разом із нами, — каже Наталія Процик, соціальна працівниця “Карітасу”. — Ми долучаємо його до виїзду в громади, де Семмі допомагає видавати гуманітарну допомогу внутрішньо переміщеним людям.
Також він ділиться з нашими волонтерами досвідом роботи у “Карітасі Гонконг”. Заплановані лекції для студентів у місцевих вишах. Семмі — дуже відкритий і щирий, ми всі в захваті від нього”.
Волонтер пригадує: коли приїхав до Львова, то вперше почув сигнал повітряної тривоги. Тоді підійшов до двох хлопців і запитав, де укриття. Вони показали на карті, куди йти.
Волонтер пригадує: коли приїхав до Львова, то вперше почув сигнал повітряної тривоги.
“Дивлюся, а вони такі радісні, усміхнені, — ділиться Семмі. — Питаю їх: “Ви не боїтеся?” Вони кажуть: “Ні, ми — українці”. Я був вражений і вирішив, що теж не маю права боятися”. А ось сім’я Семмі — дружина й двоє синів — дуже переживає за нього.
Гість із Гонконгу признається: Україна набагато гарніша, ніж він думав. Дуже сподобалися і люди, і будинки, і храми (до речі, він римо-католик). Припала до душі й українська кухня. Особливо — борщ із салом.
Семмі вже будує плани, як зможе підтримати Україну після перемоги, зокрема, у медичній сфері.
Питаю гостя з далекого Гонконгу, що хотів би сказати нашим людям. Подумавши, він відповідає: “Я поважаю вашу хоробрість. Перебуваючи у вашій країні, зустрів тут багато людей, сповнених радості й позитиву. Так тримати! Україна завжди житиме в моєму серці!”
